Олександра Вулфа - Долина богів. Історії з Кремнієвої долини

поселився у спальнях на другому поверсі, тоді як інші втиснулися у гараж і гардероб. Вони платили разом 5500 доларів оренди до травня 2012 року, доки власникові не захотілося виставити його на продаж за п’ять мільйонів доларів.

Станом на жовтень 2011 року вони все ще не закінчили його вмебльовувати. Замість цього вони частково і дещо недбало заповнили перший поверх ноутбуками та білими дошками, перетворивши будинок більшою мірою на офіс, ніж на дім. На підставці навпроти м’якого куточка стояв не телевізор, а великий комп’ютерний монітор.

«Це сприяє нашій зосередженості», — каже Чжу про відсутність телевізора. Далі по коридору — їдальня, де стоїть довгий обідній стіл для зустрічей. Чжу і Луань, співзасновники Dextro — робототехнічної компанії, яка конструюватиме роботів для автоматизації біотехнічної індустрії — в окулярах, одягнені в джинси та смугасті теніски. Ці двоє вперше зустрілися на другому курсі Єльського університету, а працювати разом вирішили після зарахування на стипендіальну програму.

Вони завісили одну стіну маркерними дошками, які заповнили алгоритмічними схемами для створення роботів і планами для стратегій розвитку бізнесу.

Семеро з них сформували міні-родину і хваляться життям, яке вони збудували разом. Ми пройшли на кухню, де вони відкрили холодильник, вщерть забитий ковбасками, овочами, макаронами, фруктами і буханками хліба з Whole Foods. Вечорами стипендіати частіше готували самі, ніж вечеряли в ресторанах чи замовляли готову їжу. «Ми намагаємося максимально економити гроші», — сказав Луань.

З кухні був вихід до обкладеного кахлями патіо, що виходило на прибудову біля басейну, де жив Зейні. «У Себастьєна тут апартаменти!» — вигукнув Чжу. Зейні незабаром зашпаклює стіни матеріалами з Home Depot і розклеїть постери та шпалери, перетворивши невеличку комірчину на простору кімнату. Наступним був гараж, де зберігалися велосипеди, скутери і рояль. Коли наставник перед зміною житла залишив їм рояль, стипендіати не могли в таке повірити. «Мало того, що він подарував нам рояль, то ще й сам привіз його!» — захоплено вигукнув Чжу.

На другому поверсі у своїй спальні мешкали та працювали Мерфілд і Каммарата. Луань і Чжу зайняли простору спальню посередині поверху. Хоч вони прожили в будинку більше місяця, Дейвид лише щойно виявив, що в його спальні площею 37 квадратних метрів є балкон і він ще жодного разу на ньому не бував. «Чудово. У цьому будинку ми постійно знаходимо речі, про які й не здогадувалися».

Як у єдиної дівчини, у Демінґ власна кімната. Лора, яка неповний робочий день працює в лабораторії, мала клопіт із фінансуванням для запропонованого інвестиційного фонду довголіття. Вона не відчувала нестачі уваги з боку наставників, однак не мала бізнес-партнера, який міг би допомогти в пошуках фінансування для компанії. Вона з великою охотою проводила час із мишами в лабораторії і встигла відшити більшість чоловіків, які пробували залицятися до неї під приводом інвестування. Демінґ, як і інші стипендіати, мала компетенцію у своїй сфері, небачену для її віку та статі, вже не кажучи про несамовиту перейнятість нею. Лора добре адаптувалася до багатьох неформальних зустрічей у Кремнієвій долині, де компанії влаштовували тусовки для працівників після роботи регулярніше за самостійну соціалізацію персоналу. Коли власник будинку Тіля оголосив про бажання його продати, Демінґ почала бувати в товаристві частіше, щоб зрозуміти, чи зможе вона знайти нове житло.

На одному з таких зібрань — тусовці венчурної компанії Innovation Endeavors колишнього керівника Google Еріка Шмідта — вона познайомилася з Джулією Ліптон. Та спиралася на балконні перила і попивала воду San Pellegrino. Весела й мініатюрна 22-річна Ліптон дивилася на Пало-Альто, де прожила рік, працюючи в Quixey — пошуковій системі для застосунків. Вона була на одному з багатьох збіговиськ, які відвідувала щотижня зі своїми співмешканцями-стартаперами для нетворкінгу. Наступного вечора її шеф, засновник Quixey, Лірон Шапіра влаштовував тусовку для молодих студентів, щоби заохотити їх призупинити навчання в унівеситеті і працювати в нього. «Принаймні такий привід», — сказала Ліптон. Шапіра покинув навчання заради заснування власної компанії та «закликав людей вивчати комп’ютерну науку не в аудиторії, а за допомогою заснування стартапу», — пояснила вона.

Як і для багатьох молодих людей віком 20+, які переїхали до Кремнієвої долини, робота і товариське життя Ліптон злилися воєдино. Вона проводила більшу частину часу в одноповерховій будівлі Quixeyplex у Пало-Альто, де кольоровими стікерами YouTube, Skype і Twitter, було заліплено всі стіни та сходи. Ліптон опинилася там після закінчення Університету Південної Каліфорнії та стажування в Merrill Lynch і Accenture, і з її спогадів, це було «досить стандартною роботою». В університеті Ліптон навчалася з інженерами і здавалося, що і вона, і вони більшою мірою захоплені програмуванням, ніж розвагами. Отже, на весняних канікулах останнього курсу замість їхати з друзями до Канкуна в Мексику, Ліптон полетіла до Кремнієвої долини і домовилася про зустрічі з цікавими людьми, яких знайшла на LinkedIn. Там вона зустрілася з підприємцем Адамом Ріфкіним, і той запропонував їй посаду в піарі й маркетингу, яку вона обіймає дотепер. У березні Ліптон перебралася до Пало-Альто разом з іще одним працівником стартапу і незабаром прилаш­тувалася до айтішного режиму.

Того вечора Ліптон не пила. Вона, зрештою, мала повертатися на роботу. Проте вона скуштувала один зі зразків стартаперської дієтичної кухні — кілька кавалків сиру манчеґо з мигдалем маркона. Усе придбано в Whole Foods. У полі зору, а, можливо, навіть і в цілому будинку, не було ні краплі рафінованих вуглеводнів. Натуральна, органічна їжа від фастфуду Lyfe Kitchen захопила нижній поверх і стала офіційною кухнею для тех-офісів Юніверсіті-авеню. Гастрономічно вибагливий інженер став настільки поширеним типажем, що місцеві ресторани на кшталт Frache або мережі ресторанів Hobee’s присвятили цілі сторінки свого меню цим новим дієтичним звичкам стартаперів.

В особняках ці звички — дієтичні й інші — посилювалися. Villa стала тлом для реаліті-шоу «Кремнієва долина». Сестра Марка Цукерберга Ренді Цукерберг продюсувала це шоу разом з тією ж командою, яка робила «Вертеп розбійників», MTV Video Music Awards. «Кремнієва долина» відстежує життя п’яти мешканців особняка, які намагаються збудувати компанії на мільярд доларів, їхні вечірки і наради, звичні для Затоки. Двоє учасників проекту, брат і сестра Бенджамін і Герміона Уей, жили у Villa, де працювали над своїм медіа-стартапом. Герміона, яка називає себе влоґером, або відео-блоґером, писала для тех-вебсайту The Next Web. Її брат у 15-річному віці заснував компанію, яка заробила 50 мільйонів. Це шоу стало попередником однойменного комедійного серіалу компанії HBO. Хоч і не реаліті-шоу, та проект виглядав саме так. Через те, що персонажі нагадували Тіля, Сєрґєя Бріна і Майкла Аррінґтона з конференції Tech Crunch Disrupt, багатьом мешканцям Кремнієвої долини здавалося, що він міг би зійти і за документальний фільм.

Їхній будинок імітував будинок Цукерберга в Пало-Альто з фільму «Соціальна мережа». Однак інші будинки на кшталт цього