Агата Крісті - П'ятеро поросят

могло його цікавити. Він був ніби в стані гіпнозу, поки не закінчував свого полотна, не виходив з цього стану.

Блейк очікувально поглянув на Пуаро, і три ствердно кивнув.

— Ви розумієте мене. Еміас був закоханий у дівчину, хотів одружитися з нею, він ладен був ради неї залишити свою дружину і дитину. Але він почав писати портрет Ельзи і хотів закінчити картину. Крім картини, не існувало нічого іншого. А це було нестерпно для обох жінок.

— Чи розуміла хоч одна з них його точку зору? — запитав, Пуаро.

— Так. Я вважаю, що Ельза деяким чином його розуміла. Вона була надто захоплена його живописом. Але, звичайно, це становище було для неї складне. Що ж стосується Керолайн… Керолайн завжди була мені дуже дорога. Був час, коли я… коли я збирався одружитися з нею. Аля ця надія погасла в зародку. Я залишився для Керолайн, якщо можна так виразитись, відданим слугою.

Пуаро задумливо кивнув на знак згоди, а затим сказав, виважуючи кожне слово:

— Певне, таке його ставлення до неї дещо не задовольняло вас.

— Мене злило. Так! Я навіть докоряв Крейлеві за це.

— Коли це було?

— Днем раніше всіх тих подій. Вони всі завітали до мене на чашку чаю. Я відвів Крейля вбік і висловив йому свою думку. Пригадую навіть, саме я йому сказав, що він веде себе нечесно в ставленні і до одної і до другої жінки.

— Так йому і сказали?

— Так. У мене склалося враження, що він чітко не уявляв складності ситуації.

— Можливо.

— Я сказав йому, що його поведінка ставить Керолайн у зовсім нестерпне становище. Якщо він надумав одружуватися з тією дівчиною, то не повинен був приводити її в дім, і тим паче, допускати, щоб вона хизувалася цим і кидала в обличчя Керолайн образливі слова. Я сказав, що все це страшенно бридко.

Пуаро запитав з неприхованим інтересом:

— І що він відповів?

Мередіт Блейк здавався розчарованим.

— Він сказав: «Керолайн повинна проковтнути пігулку».

Еркюль Пуаро звів брови.

— Відповідь не зовсім доречна.

— Я вважав її просто образливою і, вийшовши з себе, сказав, що оскільки він не любить свою дружину, то йому, природно, зовсім байдужі її страждання. Однак, запитав я, чому він не думає також про Ельзу. Хіба він не розуміє, що це й для неї зовсім погано? Еміас відповів, що Ельза також повинна проковтнути пігулку. Ще й додав: «Ти ніяк не хочеш зрозуміти, Мередіте, що річ, над якою я зараз працюю, краще з усього, що я досі зробив. Вона прекрасна, повір мені. І чвари ревнивих жінок не можуть мені перешкодити… Ні В якому разі!» Було боляче про це говорити. Я сказав йому, що, мабуть, він позбувся елементарної гідності. Живопис, мовляв, це ще не все. Але він мене перервав: «Ні, для мене все!» Я був надзвичайно розгніваний і сказав, що його ставлення до Керолайн абсолютно принизливе. Керолайн з ним завжди нещасна. Він відповів мені, що знає про це і співчуває. Ви тільки подумайте: співчуває! «Знаю, Мередіте, — вів він далі, — що ти мені не віриш, але це правда. Я створив Керолайн тяжке життя, і вона все терпить, мов свята. Але вона знає, певне, чого від мене можна чекати. Я їй чесно сказав з самого початку, що я одіозний, егоїстичний і розкладений тип». Тоді я сказав Еміасові і, здається, переконав його, що він не повинен руйнувати сім'ю. Нагадав про дитину і про все інше, над чим йому варто подумати. Це, мовляв, цілком зрозуміло, що така молода дівчина, як Ельза, може закрутити чоловікові голову, але навіть для її ж блага йому варто порвати з нею. Вона занадто молода, кинулася бездумно в ці обійми, але потім, можливо, буде гірко жаліти. «Чи не можеш ти опам'ятатися, — запитав я, — порвати з нею остаточно і вернутися до своєї дружини?»

— І що ж він відповів?

— Він ніби розгубився. Поплескав мене по плечу і сказав; «Ех, чудовий хлопець ти, Мередіте, але надто сентиментальний! Зачекай, закінчу картину, і ти переконаєшся, що я був правий». До біса картину, сказав я, на що він посміхнувся і відповів, що навіть усі істеричні жінки Англії не, змогли б добитися цього. Я висловив думку, що з його боку було б значно тактовніше приховати все це від Керолайн до того часу, поки буде готова картина. Він сказав, що це не його вина, Ельза наполягла, відкрила таємницю. На моє запитання — чому? — він відповів, що Ельза вбила собі в голову, що інакше, мовляв, буде нечесно. Вона хотіла, аби все було ясно, відверто. Звичайно, з одного боку, це можна було зрозуміти і навіть пробачити.

— Чесність викликає багато неприємностей і зайвих страждань, — зауважив Пуаро.

Мередіт Блейк глянув на нього, осудливо — йому не вельми сподобалась ця думка.

— То були надто нещасні хвилини для всіх нас.

— Один, кого ніби ніщо не зачіпало, був Еміас Крейль, — замітив Пуаро.

— І знаєте чому? Тому, що він був закоренілий егоїст. Я мов зараз бачу його насмішкуваті очі. Він міг сказати: «Не нервуй, Мередіте, все прекрасно влаштується!»

— Непоправний оптиміст! — прошепотів Пуаро.

— Різновидність мужчини, який не сприймає жінок всерйоз. Йому можна було сказати, що його дружина у відчаї, але…

— Вона вам про це говорила?

— Не дослівно… Але ніколи не забуду її вигляду в той пам'ятний день, після обіду. Бліда і напружена, з якимось відчаєм в очах, вона весь час говорила, сміялася, хоч на лиці в неї можна було прочитати муку, страждання… Це найвразливіше, що я бачив у житті.

Еркюль Пуаро деякий час дивився на Мередіта мовчки. Було цілком зрозуміло, що людина, яка сиділа перед ним, не вважає несумісним чи абсурдним говорити так про жінку, яка другого ж дня вбила свого чоловіка.

Мередіт Блейк вів далі. Первісна його підозріливість зникла зовсім. До того ж Еркюль Пуаро вмів слухати. Для таких людей, як Мередіт Блейк, вдруге переживати минуле є особливою подією. Він розповідав більше для себе, ніж для свого гостя.

— Я, мабуть, повинен був щось запідозрити. Керолайн сама звела розмову про моє… про мою невеличку пристрасть. Мушу зізнатися, що справді є в мене така пристрасть. Дослідження старих англійських ботаніків, які займалися лікарськими рослинами, справді має науковий інтерес. Стільки рослин, які в минулому використовувалися в медицині, зараз зникли з офіціальної фармакопеї. І це справді диво! Звичайний відвар одної чи двох рослин інколи може творити неймовірне. В більшості випадків після їх вживання лікарське втручання зайве. Французи розуміють ці речі.

Мередіт