Волтер Айзексон - Стів Джобс

Та Джобс відмовлявся відвідувати обов’язкові заняття і натомість ходив на ті, які йому подобалися, як-от танці, де він міг як виявити свої творчі здібності, так і познайомитися з дівчатами.

— Я б ніколи не зміг не ходити на лекції, на які ти повинен ходити. У цьому наша відмінність, — дивувався Возняк.

Також Джобс, як він згодом казав, став почуватися винним за те, що його батьки витрачалися на освіту, яка не здавалася йому цього вартою.

— Всі заощадження моїх батьків витрачалися на моє навчання, — згадував він у своїй відомій промові у Стенфорді. — Я не уявляв, що маю робити в житті, і не уявляв, як навчання в університеті допоможе мені це зрозуміти. Та я витрачав гроші, які мої батьки складали все життя. Тому я вирішив покинути навчання і вірити у те, що все буде добре.

Втім, він не хотів покидати Рід — він лише не хотів платити за навчання і відвідувати лекції, які були нецікавими. Хоч як дивно, у Ріді поставилися до цього з розумінням.

— Він був дуже допитливим юнаком, і це надзвичайно приваблювало, — згадував декан Джек Дудман. — Він заперечував установлені істини і хотів усього дійти сам.

Дудман дозволив Джобсові бути вільним слухачем занять і жити в гуртожитку навіть тоді, коли хлопець перестав платити за навчання.

— Коли я вибув з університету, я міг припинити ходити на заняття, які мене не цікавили, і почати відвідувати ті, які здавалися цікавими, — казав він.

Серед них була каліграфія, яка сподобалася Стіву після того, як хлопець побачив кілька плакатів у студмістечку.

— Я вчив про шрифти serif і sans serif, про відстані між різними літерами і як зробити вдалу типографію. Це було винятково гарно і по-мистецьки вишукано. Жодна наука так не вміє. Я дуже захопився.

Цей приклад зайвий раз показує, що Джобс позиціонував себе як середня ланка між мистецтвом і технологією. В усіх його винаходах технологія перегукуватиметься з чудовим дизайном, елегантністю, людським дотиком і навіть романтикою. Він був попереду всіх, винайшовши зручний інтерфейс для користувачів. І курс із каліграфії у цьому випадку став знаковим.

— Якби я не почав вивчати той курс в університеті, Mac ніколи б не мав кілька шрифтів чи шрифтів із пропорційними відстанями. А оскільки Windows лише скопіював Mac, то жоден комп’ютер цього б не мав.

Тоді ж Джобс продовжував своє богемне життя у Ріді. Він зазвичай ходив босоніж і взував сандалі лише у сніг. Елізабет Голмс готувала для нього їжу, намагаючись задовольнити його дієтичні потреби. Він здавав пляшки, щоб отримати гроші, продовжував ходити на безкоштовні обіди у храм Харе Крішна і носив пуховик у своїй кімнатці без опалення, переробленій з гаража, за оренду якої він платив 20 доларів на місяць. Коли йому потрібна була робота, він знаходив її в лабораторії факультету психології. Там він лагодив електронне обладнання, яке використовували для експериментів над тваринами. Час від часу його навідувала Крісанн Бреннан. Їхні стосунки розвивалися хаотично. Та він зазвичай дослухався до власної душі й особистих потреб просвітництва.

— Я досягнув повноліття у чудовий час, — пізніше згадуватиме він. — Наша свідомість виховувалася на філософії дзену та ЛСД.

Навіть у подальшому житті він казатиме, що психоделічні наркотики зробили його більш освіченим.

— Захоплення ЛСД дало мені особливий досвід, який став однією з найважливіших речей у житті. ЛСД показує, що є інший бік монети, але ти не можеш згадати цього, коли дія наркотиків закінчується, хоч і знаєш це все одно. ЛСД підсилило моє усвідомлення того, що має бути важливим — винахід чудових речей замість заробляння грошей, повернення речей у потік історії та людську свідомість.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

ATARI ТА ІНДІЯ

Філософія дзену та мистецтво ігрового дизайну

Atari

У лютому 1974 року, провівши півтора року в Рідському університеті, Джобс вирішує повернутися до батьків до Лос-Альтоса і шукати роботу. Останнє зробити було нескладно. У пікові періоди 1970-х відповідний розділ Sun Jose Mercury містив до 60 сторінок рекламних повідомлень про пошук фахівців у технічній сфері. Одна з таких рекламок привернула увагу й Стіва Джобса: «Заробляйте, граючись!». Того ж таки дня Стівен зайшов до приймальні виробника відеоігор Atari й заявив їхньому завкадрами, який і без того отетерів від його сандалів, нечупарної зачіски та вбрання, що він нікуди звідти не піде, поки його не візьмуть на роботу.

Засновником Atari був огрядний підприємець на ім’я Нолан Бушнел — харизматичний мрійник, дещо схожий на сніговика, ще один герой, яким можна захоплюватися. Ставши знаменитим, Бушнел любив роз’їжджати у «Роллс-ройсі», курити траву та проводити робочі наради, сидячи в гарячій ванні. Свій шарм він використовував як ефективний інструмент — умів і підлестити і залякати, а часом, завдяки силі свого характеру, досягти результатів, які інші вважали би неможливими в принципі. Такі риси були й у Фрідленда, Стівен Джобс лише починав цьому вчитися.

Головним інженером в Atari був Ел Алкорн — зріла й досвідчена людина, з хорошим почуттям гумору та міцними м’язами, який всіляко намагався матеріалізувати ідеї Бушнела, хоч інколи йому доводилося й пригашати ідейний запал керівника. На той час їхнім найбільшим успіхом була гра Pong, у ній двоє гравців намагалися влучити у світлу пляму на екрані («м’ячик»), рухаючи відповідними лініями, наче ракетками. (Якщо вам немає тридцяти, запитайте у батьків.)

Коли до приймальні Atari зайшов Джобс і почав вимагати, щоби його взяли на роботу, Алкорн був одним із тих, кого покликали на підмогу.

— Мені сказали: «У приймальні якийсь гіпі. Каже, що не піде звідти, поки не візьмемо його на роботу. Викликати копів, чи ви з ним поговорите?». — «Давайте його сюди!» — відповів я.

Так Стівен Джобс став одним із п’ятдесяти перших працівників Atari. Працював він там техніком і заробляв 5 доларів за годину.

— Це, звісно, було дещо дивно — наймати когось, хто покинув Рід, — пригадує Алкорн. — Але щось у ньому таки було. Він був дуже розумний, із запалом до роботи й любов’ю до техніки.

Джобс мав працювати у парі з інженером Доном Ленґом. Уже наступного дня Ленґ, людина строгих правил, скаржився на нового працівника:

— Цей пацан — смердючий гіпі. За що це мені? З ним неможливо працювати.

Стів Джобс був переконаний, що його жорстка веганська дієта не лише знижує виділення слизу організмом, але й запобігає неприємному запаху тіла. Тож ясне діло, що жодними дезодорантами він не користувався. Це була хибна теорія.

Ленґ і багато інших колег хотіли, щоби Джобс пішов геть, але