Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

Глава 17. Полювання на істинну

Леон Драгонфолл

Попри сувору заборону лорда-ректора поширювати будь-яку інформацію про пошук істинної, новина про це пронеслася академією швидше, ніж лісова пожежа.

Звісно, дракониці одразу все зрозуміли й швиденько передали чутки далі. Було навіть смішно припускати, що сенсація такого масштабу залишиться таємницею.

Але що справді дивувало — за вчорашній день устигли оглянути половину дівчат, а тієї, з міткою істинної, так і не знайшли. Якщо всі вже знали про пошук, то сама істинна мала б з’явитися на порозі ректорського кабінету.

Проте її не було. І це було підозріло.

З того, що встиг з’ясувати Леон, випливало одне: істинна пара не могла виникнути десь на околицях королівства чи в іншому місті. Таке ставалося лише при близькому контакті з обраницею. Наскільки близькому — ніхто точно не казав. Можливо, достатньо було просто подихати одним повітрям або пройти повз, і — вуаля — ви вже пов’язані назавжди.

І все б нічого, але до обіду пошуки істинної дійшли до відвертого абсурду.

Ті, кого ще не встигли оглянути, почали самостійно вимальовувати знаки на своїх зап’ястях. Причому деякі навіть вгадували узор! Через це Леонові доводилося бігати в приймальню ректора, щоб за зачиненими дверима, прихований від сторонніх, намагатися відчути той самий поклик.

Але всередині не йокало. Навіть не ворушилося. Дракон спав безпробудним сном і не подавав жодного натяку, що відчув істинну.

Вся ця метушня дико дратувала Леона. Він був переконаний: істинна пара — це пережиток минулого. Бути прив’язаним до когось, кого, можливо, вперше бачиш у житті, — справжнє насильство над свободою волі. І хто це вирішує? Магія чи сама Матір-богиня?

Шкода, що його заучка нічого не знайшла в закритій секції. Хоча, швидше за все, вона навіть не шукала. Напевно, як завжди зависла біля найближчої полиці з книжками.

Треба було, звісно, залишитися з Міною, але в нього була важлива зустріч, яку не можна було скасувати.

І чому це вона знову не з’явилася в їдальні?! Сніданок пропустила, тепер ще й обід.

 

 

Мина

Я відчувала себе справжнім злочинцем.

А все через те, що кожен в академії обговорював пошуки істинної пари для дракона, а вона, як ні в чому не бувало, продовжувала це приховувати. Сиділа, немов на пороховій бочці, і весь час чекала, коли після драконес адміністрація почне перевіряти інших дівчат-магов.

Хоча дракони ніколи б не запідозрили, що істинний зв'язок може виникнути між представницею іншої раси. Що, зрештою, тільки на руку.

Вона довго думала, поки не дійшла висновку: все це сталося через її невдалу печатку підкорення. Інакше пояснити це не можна. І виходило так, що вона, без дозволу, випадково створила істинний зв'язок з іншим, і — о, боже! — з драконом. Але неважливо! Важливо, що вона справді була злочинцем.

І це було жахливе відчуття.

Якщо правда вийде на поверхню, її просто викинуть з академії без диплома. Це був справжній кошмар!

Зібравшись, вона зрозуміла, що треба терміново вивчити фоліант на тему розриву зв'язку. Вона була впевнена, що такий шлях існує. Якщо, звісно, це дійсно була магія істинної пари, а не якийсь інший збій у магічному процесі.

Тому Мина знову пропустила обід і сховалася в бібліотеці. Але вона зовсім не очікувала, що через кілька хвилин над її столом висітиме Іда, з головою стайки відданих драконес.

— Є розмова, — сказала вона.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍