Аннабель Вікторі Лільмонд - Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд

   "Не завжди потрібно шукати відповіді у минулому, інколи важливіше встояти перед тими, хто залишив нас."

Листа відправити тобі хотіла.
Вже разів так сім, а може й більше,
Хотіла, але з сумнівними чуттями —
Я не буду.
Не хочу слухати ті байки:
"Ой, мабуть, в дорозі згубили листа твого".
Ого, вже так набридло!
Придумуй щось нове.
Посміятися я зможу знову,
Коли ж та байка буде нова.
На прикладі цьому:
"Напевно, лист то твій,
Відправили комусь другом, так жаль".
Я думаю, підійде,
Але напевно, перевіряти я не буду.
Листа сама я в змозі вкинути в сміття,
Тому зроблю я так,
Як хотів би ти зробити це вже —
Вісім раз.
Послуга тобі від мене. Не дякуй!
Мені воно не треба.
Раніше чекала я від тебе хоч слово.
А вже й розум можна було долучити,
І взнати, що вже пізно казати,
Чи писати, чи дзвонити мені,
І говорити, як кохаєш ти мене —
Це смішно.
Тому забудь мене, і я також забуду назавжди,
І жити зможу знову, як колись тоді, напевно.