Аннабель Вікторі Лільмонд - Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд

   "Немає вічного спокою для того, хто вбиває душу іншого; навіть мертві шукають помсти."

Я спалю наш дім,
Заберу від туди тільки тіло.
На жаль, душі немає,
Згнила з-за тебе, чи втекла, можливо.
І фото теж, спалю до попелу усе від тебе,
З надією позбавитися слідів минулого...
І сьогоднішнього вбивства.
Ось як? Як привид може заховати тіло?
Звичайно, тихо й безслідно.
Ну, помста — так, жахлива.
Знаю, хотілося й зробила.
У мене й тіло, і душа була побита,
А тоді це не було жахіття?
Для вас це — "так потрібно",
А я від сліз топилася і вила, як вовчиця.
І допомоги не знайшла,
Мене на жаль у ту мить убили.
А зараз, як ніхто не захотів помститись,
Я прийшла — і я помстилася.