Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

 - І ще, Арагол, не смій називати цього недомірка-дракона королем! Лише я можу носити цей титул! Тобі ясно? – Імператор глянув на підлеглого зверху униз.

 - Перепрошую за неуважність, пане. Це більше не повториться. - По щоках Арагола потекли струмки холодного поту. Величезна сила Скаїра миттю зросла, і як масивний молот коваля тиснула на бідного слугу, пронизуючи темними нитками смерті його тіло.

 - Добре. Ми повертаємось у замок! – Скаїр поїхав зі своїм напівескадроном із міста.

Однорукий демон підійшов до клітки і єдиною рукою стягнув із неї чорну тканину, якою та була накрита. Тіньові тварюки вишкірили ікла. Демон відімкнув замок, і десять кратосів вибралися назовні один за одним, підійшовши до господаря. Їхні тіла, розміром із величезного бика, були зіткані з жахливих прокльонів та спогадів їхніх жертв. Покриті темною шкірою, тварюки мали довгі роги на ведмежих черепах, гострі пазурі на лапах і масивні ікла в пащі. Демон протягнув їм ковдру, де лише кілька годин тому лежала Лія. Кратоси взяли слід і зі страшним ревом рушили з місця.

 - Ідіть, діти мої, принесіть нашому пану проклятого дракона! - Крикнув їм навздогін Арагол, а сам, осідлавши свого коня, поскакав назад у замок слідом за своїм паном.

Ріель, тримаючи на руках крихітку Ігніс, мирно спала, спершись на стіну карети. Ельфійка зняла з себе накидку і вкрила дівчину з драконицею, залишившись лише в бірюзовій сорочці з довгими рукавами, чорних штанях, нарукавниках і шкіряних чоботях. На її шиї висів кулон на тонкому золотому ланцюжку. Це був кленовий лист із трьома смарагдами, який говорив про високий статус ельфійки. Адже цей лист був не просто прикрасою, а гербом сімейства герцогів Serenum Silvam – найвищої ельфійської родини, яка очолювала раніше цілі когорти в армії королеви Нітрил. Але з приходом Скаїра вся слава колишніх командирів зникла разом з їхніми тілами, розсіченими і розірваними на полі бою.

- Ех, вона ще така молода, а вже прожила в пандемоніумі кілька років, стала матір'ю дракона, і тепер роз'їжджає Нарімом. Так тяжко дивитися на неї, бідолашну, - Ельфійка закинула ногу на ногу і жалісливим поглядом подивилася на Ріель.

- Не тільки їй тяжко, Маль. Усі страждають, усім погано.

- Так, знаю я, але все ж таки... - Підперла лівою рукою своє підборіддя білошкіра дівчина, вперши лікоть у раму скла на дверцятах карети.