Джон Гришем - Фірма

стояв водій і терпляче чекав. Мітч пробрався на заднє сидіння й розвалився на м’яких шкіряних подушках. За вікнами пролітали споруди міста, автомобілі, пішоходи. Він раптом зловив себе на думці: чи багатьом із них доводилося посидіти в лімузині чи на території клубу «Мангеттен»? А скільком із них за десять років вдасться розбагатіти? Він усміхнувся, почувався просто чудово. Гарвард тепер далеко, до нього мільйони миль! І більше ніяких студентських боргів! А Кентуккі взагалі залишився в іншому світі. Минуле можна забути. Він щойно прибув.

Дизайнер-декоратор вже на нього чекала. Ейвері вибачився і попросив Мітча вже за годину прийти в його кабінет і братися за справи. Жінка принесла з собою альбоми зі світлинами офісних меблів і зразками. Він запитав, що вона пропонує зробити в кабінеті, вислухав з зацікавленим виглядом, на який тільки був здатний, а тоді пояснив, що покладається на її смак і нехай вона сама займається оформленням офісу. Їй сподобався солідний письмовий стіл без шухляд із вишневого дерева, легкі крісла зі шкіряними сидіннями кольору вина і дорогий східний килим. Мітч сказав, що все має казковий вигляд.

Вона пішла собі, а Мітч зручно вмостився за старим письмовим столом, який був у чудовому стані й цілком його влаштовував. Однак був у вжитку, а тому не міг вважатися достойним для перебування у кабінеті нового юриста фірми «Бендіні, Ламберт і Лок». Вікна кабінету виходили на північ і з них видно було вікна другого поверху сусідньої старої будівлі. Не надто мальовничий краєвид. Як витягнеш шию, все ж помітиш зліва окрайчик річки. На гіпсокартонових стінах не було нічого. Здається, вона вибрала кілька картин? Він визначив: стіна, під якою стояло тепер крісло, буде Стіною його Его: він розвісить у рамочках свої дипломи, відзнаки й таке інше. Як на співробітника, приміщення кабінету було величеньким, значно більшим, ніж ті закапелки, де починали працювати новачки у Нью-Йорку й Чикаго. Згодиться на пару років. А тоді він перебереться до іншого кабінету, з кращим краєвидом за вікном. А тоді черга за кутовим, «кабінетом влади».

У двері постукали, ввійшла секретарка, відрекомендувалася: міс Ніна Хафф. Це була повна жінка сорока п’яти років, з першого погляду було зрозуміло, чому вона й досі незаміжня. Їй не було на кого витрачати гроші — лише на себе, на одяг, косметику, та все марно. Мітч подивувався, чому вона не найме собі тренера-консультанта з фітнесу. Вона з порога пояснила, що у фірмі працює вже вісім з половиною років і знає все, що повинна знати про те, як тут ведуться справи.

Які би питання у нього не виникли — він може звертатися до неї. Мітч за все їй подякував. Міс Хафф сказала, що останнім часом займалася друкуванням, і тепер рада можливості повернутися до секретарської роботи. Він покивав головою, неначе все розумів. Ще запитала, чи вміє він користуватися диктофоном. Він відповів, що вміє. Минулого року він стажувався у Нью-Йорку на Волл-стріт в офісі, де було триста працівників, обладнаному найкращими технічними новинками. Та якщо в нього виникнуть питання чи проблеми, він пообіцяв, що неодмінно звертатиметься до неї.

— А як звуть вашу дружину? — запитала секретарка.

— А що, для вас це важливо? — поцікавився він.

— А коли вона до вас подзвонить, мені ж треба називати її на ім’я, щоб розмовляти з нею чемно й по-дружньому.

— Еббі.

— Яку ви полюбляєте каву?

— Чорну, та я сам її готую.

— Мені не важко зробити для вас каву. Це ж теж частина роботи.

— Я сам готую каву.

— Це обов’язок усіх секретарок.

— Якщо коли-небудь торкнетеся моєї кави, я прослідкую за тим, щоб вас відправили до поштового відділу лизати марки.

— У нас цим займається автомат. А на Волл-стріт що, марки лижуть?

— Це я образно висловився.

— Гаразд. Ім’я вашої дружини я запам’ятала, питання з кавою ми обговорили, тож я готова починати роботу.

— Вранці. Приходьте о восьмій тридцять.

— Так, бос.

Вона вийшла, а Мітч усміхнувся. Він зауважив її норов. Що ж, із такою не нудьгуватиме.

Далі завітав до нього Ламар. Він уже й так спізнювався на зустріч із Натаном Локом, та не втримався і вирішив перевідати друга. Мітч був радий, що їх кабінети поруч. Ще раз перепросив за невдалу вечерю у четвер. І так, він погодився з Кей і з дітьми о сьомій приїхати в гості й роздивитися новий будинок і меблі.

П’ятирічний Хантер Квін і його семирічна сестричка Холлі чемно сиділи за новісіньким обіднім столом і поїдали спагеті, були чемні і не звертали уваги на розмови дорослих. Еббі поглядала на двійко діток і в мріях вже бачила власних малят. Мітч помилувався дітками, та далі думка не сягала. Все переживав події сьогоднішнього дня.

Жінки швидко повечеряли і подалися розглядати меблі та вирішувати, як краще їх буде розмістити. Діти разом із Херсі пішли надвір, до садка.

— Я дуже здивувався, коли вони тобі дали Толлара, — сказав Ламар, витираючи рота.

— Чому?

— Здається, він ніколи раніше не був прикріплений до співробітника.

— Якісь є тому причини?

— Та ні. Він хороший мужик, але не командний гравець. Одинак, так би мовити. Працювати любить сам. І з дружиною має якісь проблеми, подейкують, що живуть окремо. Та він все тримає в собі.

Мітч відсунув тарілку, сьорбнув льодяного чаю.

— А юрист він хороший?

— Так, він чудовий спеціаліст. Всі вони професійні юристи, якщо вже стали партнерами. Більшість його клієнтів — багатії, які не проти приховати свої мільйони від податків. Він засновує компанії з обмеженою відповідальністю. Часом робить досить ризиковані ходи, та всі знають, що він іде на ризик і бореться проти Національного податкового управління. Більшість клієнтів готові на серйозний ризик. Щоб обійти податкові закони, доведеться поламати голову, попорпатися в документах, та буде цікаво.

— Пів обіду він мені пояснював, як вести облік.

— Це для нас важливо. На нас постійно тиснуть за зростання рахунків. А ми на продаж маємо лише наш час. Щойно ти здаси екзамен, твої рахунки щотижня переглядатимуть Толлар і Ройс Мак-Найт. Всі дані вносяться в комп’ютер, вони вираховують твою продуктивність до останнього цента. У перші шість місяців тридцять-сорок годин на тиждень повинні приносити прибуток. Згодом — п’ятдесят годин на тиждень. А щоб тебе взяли у партнери, ти вже маєш покривати своїми рахунками не менше шістдесяти годин на тиждень.