Ann Averina - Випадковий наречений, Ann Averina

Макс

Після того як Настя полетіла, минуло всього кілька днів, а я вже встиг засумувати. Все більше і більше я впевнююсь в тому, що закохався у неї. Хоча це і не дивно, дівчина вона гарна, та і в моєму смаку. Та чи потрібна їй моя симпатія? Ось це – загадка.

- Максиме Олексійовичу, - перервала мої роздуми Аліна, - ось документи, які ви просили принести.

- Так, дякую, поклади на стіл будь-ласка. – Сказав чемно своїй секретарці, а вона просто посміхнулась у відповідь.

Я вже давно почав помічати, що Аліна якось не так на мене дивиться, не так, як має дивитися секретарка на свого начальника. Неозброєним оком було видно що я їй подобаюсь, та відповісти їй взаємністю я не міг. Ні, вона дуже гарна, приваблива, але не в моєму смаку.

Після тяжкої роботи на фірмі, я почав збиратись до клубу. Близько години тому, мені зателефонував Свят і призначив зустріч, йому я не зміг відмовити.

- Привіт, друже! – Привітався Свят.

- Привіт!

- Як справи? Як життя?

- Та наче нормально. – Сказав я, потягуючи коричневу рідину зі склянки. – Ти як?

- Та теж нормально. Ти краще розкажи, що в тебе з Настею? – Зацікавлено спитав Свят.

- Нічого, ми просто приятелі.

- О, те як ти на неї дивишся, не можна назвати просто дружбою.

- Та ні, ми реально просто друзі. Нічого більше. – Сказав я з натягнутою посмішкою.

- Ну добре. Просто не треба на щось сподіватися. – Сказав Свят якось надто сумно.

- Чому це? – Здивовано запитав я, адже не очікував такої відповіді.

- Просто, наскільки мені відомо, Настя не хоче серйозних стосунків.

- Боїться?

- Ну щось типу того. Переживає за свою кар’єру, точніше не хоче проміняти танці на сімю. – Ошелешив мене Свят.

- Ого, я навіть не думав, що кар’єра для неї настільки дорога, аби відмовитися від сімї. – Надто засмучено поділився своїми думками.

- Ти не уявляєш наскільки. Хоча, я не знаю як зараз, але три роки тому, коли Настя тільки прийшла працювати в театр, я теж намагався залицятися до неї, адже вона дійсно гарна та весела дівчина, проте вона мені тоді чітко пояснила, що танці для неї найважливіше, і своєї сім‘ї вона не хоче, а зустрічатись просто так - це безглуздо. - Відверто зізнався Свят.

- А чому ти мені це раніше не говорив? - Обурено запитав я.

- А про що говорити? Про те що дівчина, яка мені раніше подобалась, так легко мене відфутболила. Ось це я мав тобі розповісти? - Запитав із посмішкою Свят.

- А зараз вже не подобається?

- Подобається, але лише як прекрасна танцівниця.

- Ну добре, може замовимо ще випивки? - Запитав я, коли осушив свою склянку.

- Можна. - Відповів Свят.

Решту вечора друг розповідав мені про вистави, які мають були найближчим часом і радив мені обов‘язково прийти подивитись. А я його слухав лише у пів вуха. З голови не виходили слова, сказані Святом. Після нашої розмови залишився якийсь неприємний осад, адже Настя мені дійсно симпатизувала, я б хотів з нею відносин. А може це просто вона ще не зустріла того чоловіка з яким готова буде відкласти свою кар’єру? Хмм… Якщо що, то я  готовий стати для неї тим самим, але час покаже.