Шарль Пепен - Переваги поразок, Шарль Пепен

він перетворив на золото все, чого торкнувся. Проте дійсність інакша. Через невдачі й розчарування він щоразу змінював свій курс. Саме через те, що Рюфен зрозумів, що не може бути лікарем у тій медичній системі, яка існує сьогодні, він вирішив присвятити себе сфері гуманітарної допомоги. Він був одним із перших, хто побачив дошкульні місця у системі гуманітарних організацій, а саме тому присвятив себе політиці. А зіткнувшись із неможливістю розвиватися в політичному світі, де існує безліч обмежень і демагогії, він присвятив себе письму. І коли він як письменник здобув визнання, — премія Інтеральє, Ґонкурівська премія, Французька академія… — Рюфен іще раз відчув потребу пройтися шляхом святого Якова, щоб трохи розвіятися й не зазнатися, не закритись у своїй сутності, про яку казав Сартр.

 

Коли учасники гурту боялися погано зіграти, Майлз Девіс інколи гнівався. Він голосно нагадував їм про те, що немає гіршої помилки, ніж страх її припуститись. У автора Birth of the Cool та Kind of Blue, котрий без упину перевинаходив власний стиль, була чудова формула: «Лише друга нота дасть зрозуміти, фальшиво ти зіграв першу чи ні». Висновок екзистенційної мудрості поразки: не існує фальшивої ноти. Джазмен має свободу грати кожну ноту з чудовим дисонансом, імпровізувати з ритмом та історією, яку він хоче розповісти своєю музикою. До речі, Сартр любив джаз. У романі «Нудота» ті нечисленні моменти, коли Рокантен долав свої духовні труднощі, проходили під впливом музики. Наше існування — як джазова композиція. Вважати, що фальшива нота існує, — це діяти так, немов часу не існує. Це забути, що ми керуємо своїм становленням, а не живемо заздалегідь визначеними ідеями.

18 Філософський концепт, який зазначає, що у світі немає нічого постійного, окрім змін та становлення.

19 Неурядова організація, заснована у Великій Британії 1961 року, що має на меті «проводити дослідження та дії, спрямовані на запобігання та припинення грубих порушень прав людини, а також допомагати тим, чиї права вже були порушені».

 

8. Поразка як обмовка за Фройдом або щаслива випадковість: лекція з психоаналізу

 

Будь-яка обмовка за Фройдом є реалізованим зізнанням.

Жак Лакан

 

Поразка як обмовка за Фройдом

 

Про що Чарлз Дарвін насправді мріяв? Стати лікарем, як його батько, або першовідкривачем, щоб торувати новий шлях в історії науки? Чи дійсно його невдача з медициною не дала йому змоги досягти своєї основної мети? Чи, може, він хотів зазнати поразки?

Соїчиро Хонда під час співбесіди на посаду інженера в компанію «Toyota» несподівано показав себе посередньо. Його невиразні й пересічні відповіді дали йому змогу відчути своє потаємне бажання, про яке Хонда й сам не здогадувався: заснувати власну компанію. Дуже заманливо вже зараз побачити у цьому обмовку за Фройдом: бажання, водночас витіснене та реалізоване. Витіснене з позиції свідомості. Реалізоване з погляду підсвідомості. Фройд каже, що обмовка — це підсвідомість, якій поталанило вивільнитися. Таким мовленнєвим казусом нам не вдається сформулювати те, що хочемо висловити, тимчасом як підсвідомість таки вдало дається взнаки. Тільки логіка змушує ставити під сумнів силу наших таємних бажань, що оприявнились у словах. Одначе за нашими провалами — ефективність підсвідомої стратегії.

 

Щоб краще збагнути, як наші помилки свідчать про наші підсвідомі бажання, треба повернутися до революційної теорії Фройда, яка дала змогу ліпше зрозуміти людину, показавши, що психіка розділена на три «простори»: «Еґо», «Ід» і «Супер-Еґо». «“Еґо” не є господарем у власному домі», — попереджає психоаналітик. Суверенність свідомого «Еґо» перебуває під подвійною загрозою: «знизу» та «згори». Знизу — через енергію підсвідомості, спрямованої від «Ід» — витісненими в дитинстві імпульсами, які шукають реалізації. Згори — тиранічними наказами від «Супер-Еґо», великої частини підсвідомого «Я», ідеаліста й мораліста. Підсвідомість — це активна, динамічна енергія, що шукає вивільнення і за потреби користується обмовками, щоб це зробити. Ця енергія може походити як від «Ід», так і від «Супер-Еґо».

За допомогою обмовок ми можемо висловити приховану агресію, так само як і найкращі прагнення, що в них собі не зізнаємося. Коли замість ніжного дотику до щоки своєї дружини чоловік дає їй ляпаса, це можна розцінювати як обмовку за Фройдом: «Ід» хоче вивільнитися, підсвідомо чоловік воліє завдати шкоди дружині. А якщо чоловік провалює співбесіду, тому що хоче більшого, ніж йому можуть запропонувати на посаді, вивільнитися прагне «Супер-Еґо». У двох цих ситуаціях, твердить засновник психоаналізу, є як поразка, так і успіх — одночасність свідомого невдоволення та підсвідомого задоволення.

Ми часто скаржимося на повторні сценарії. Ми й далі робимо речі, які нам не подобаються, і дивуємося, що нам не вдається їх змінити. Це те, що нас утримує від підсвідомого задоволення, незважаючи на свідоме невдоволення.Обмовка ставить усе на свої місця, про що й говорить нам психоаналітик Жак Лакан: «Будь-яка обмовка за Фройдом є реалізованим зізнанням». Це зізнання є підсвідомим, воно потребує вивільнення і тлумачення.

 

Мішель Турньє