Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
смальцю голові моїй бракувало. Церера, доки її не захопила
ОПА, була недоб рим місцем для землянина.
— А він ніколи не здавався вам, як сказати… химерним?
— На Церері він працював копом, — сказав Гевлок. — Та всі ми
були там химерники. А ти як: готова до свого виходу в світ?
Наомі обплела пальцями ґрати клітки. На її обличчі відбилось
зачудування.
— Невже це той самий час дня, коли?..
— Це пріоритетне завдання КЕХ: дбати, щоб довірені їй
ув’язнені мали гуманне до них ставлення, відповідно до
корпоративної політики й міжпланетного права, — проказав він
ту саму фразу, що й кожного такого разу виголошував. Це стало
мовби таким собі жартом у їхньому спілкуванні, й смішне тут
було не так у самому вислові, як у тому, що це належало тільки
їм двом.
— А який у цьому сенс? — скептично запитала Наомі. —
Зважаючи на ту обставину, що всі ми незабаром помремо.
— Знаю, — сказав Гевлок, чудуючись тужливому клубку в
грудях. — Але ж це є те, що ми маємо. То я й приймаю це.
Він відв’язався й підплив до шафки засобів стримування. Увів
свій код, і шафка видала ножний браслет. Послав його їй через
простір, що розділяв їх, а Наомі упіймала пучками своїх пальців, обережно протягла браслета крізь ґрати. Надягла довкола лівої
своєї кісточки й звела обидва кінці докупи. Браслет просичав
готовність, і діагностичне світло позеленіло. Гевлок перевірив за
своїм ручним терміналом. Так, браслет повністю виконує свою
функцію. Жодних аномалій, відхилень. Він відімкнув клітку, й
Наомі, потягуючись, випливла на ширший простір. Паперовий
спортивний костюм лускотом коментував кожен її рух.
— Ідем? — запитав Гевлок.
— Я цілий день про це мріяла, — сказала Наомі.
У гімнастичній залі було завізніш, ніж зазвичай. Непевність, страх змушували декого приборкувати емоції вправами. Гевлок
не знав так, щоб напевне, що їх спонукало до того: саме відчуття
якої-небудь діяльності чи потреба виснажитися, довести себе до
такого стану, коли б спокійно сприймався такий близький факт
кружляння їхніх мертвих тіл понад порожньою планетою, позаяк найближча допомога могла прилетіти не раніше, ніж за
рік. А для декого це міг бути спосіб самолікування? Ендорфіни
можуть творити чудеса. Він провів Наомі до ящика
резистентного гелю, а сам пішов на сусідній тренажер ваги.
Інші члени залоги — чи то заложники ситуації — удавали, ніби
й не звертають на них уваги. На обличчях переважно вираз
обачливої пустки гравців у покер, але декілька були відверто
сердиті. Більшість сердитих свердлили поглядами її, але дехто —
поясани переважно — осудливо зиркали на нього. Гевлок, навантажуючи основні групи м’язів спини й ніг, удавав, ніби
ігнорує їх усіх. Одначе, хай би хоч хто-небудь агресивно кинувся
до них, він би вихопив свою зброю. В цьому, зокрема, й полягала
його робота: зберегти їй життя, а собі — здоров’я. Це — та ще
постаратися утримати всіх цілими-неушкодженими, аж поки все
воно й згорить.
Піт не розлучався з його шкірою: крихітні цяточки росли, торкалися одна одної і зливалися в калюжки. Попрацювати б
досить довго у такому режимі, то можна й закоконуватися у
власному поту. В перерві між комплексами він зупинився, аби
втерти рушничком собі обличчя, а тоді й Наомі. Вона
подякувала кивком голови, нічого не сказавши.
Коли поробили всі вправи, він відкрив гелевого ящика й
випустив її. Один із техніків-довкільників — поясанин Орсон
Кальк із блідою чуприною та мопсячим носом — хутко підплив, щоб заявити про своє право на ящик.
— Тягаєш за собою начхальство як затулу, то й піт із тебе
градом, — сказав він.
— То шо: шукаті й не іметі кого поіметі, ага? — дала вона
одкоша.
— Ну ж бо, — сказав Гевлок, — рушаймо!
Технік-поясанин уклався в той гель, а Наомі поплинула через
залу назад, у коридор, що вів до його офісу та її клітки. Всю
дорогу, поки вони удвох поверталися, Гевлок озирався через
плече, а заспокоївся аж як замкнув її в клітці. Дістав із шафки
свіжий тюремний однострій та кілька рушничків і просунув усе
це поміж ґратами туди їй, перш ніж опустити щит приватності.
Підтягся до
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.