Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

ногами охопивши її ноги. Його дихання лоскотало їй шкіру на

ключиці. Вона придумувала, що зробить а чи скаже, якщо хтось

пройде в їхню арку, але якраз стояла ніч, а ночі тут ого які довгі.

Прóстору в них — майже як у вічності.

Принагідно розглядала і його тіло, барви необробленого меду.

А от заросту волосяного на його грудях та ногах виявилося

більше, ніж вона сподівалася. Геть мов печерний чоловік, але до

неандертальця трохи не дотягував: брак могутнього бров’яного

валика. Зробила глибокий вдих і повільно видихнула, просто

аби переконатися, яке це відчуття. Завжди вона дотримувалася

правила: не спати зі своїми співробітниками. Відколи «Ізраель»

розпочав свій довгий переліт до брами, вона ні з ким і за руку не

трималася. За цей час вона майже забула, що воно таке — секс.

Та які його наслідки.

Фаєз закашлявся, заворушився, то Елві скористалася з цієї

нагоди, щоб визволити свої ноги. Він простерся на підлозі, обличчям зарившись у її одіж, а очі заплющені. Вона подумала

про Джеймса Голдена, розумом обережно торкнувшись свого

серця, трохи побоюючись того, що він, її розум, міг би там

знайти.

— Хух! — тихо мовила вона кімнаті, аби не розбудити Фаєза. —

Не була я закохана в Голдена.

Фаєзове дихання змінилось, і очі його затріпотіли, але не

розплющились. Мо’, спробувати витягти свого спортивного

костюма з-під нього? Але ж йому так тихомирно спалось, то вона

вирішила зачекати. Побоювалася, що соромитиметься своєї

наготи, бентежитиметься через неї. Ні, нічого подібного.

Сіла, схрестивши ноги, за хімічні аналізи. Взята зі зразка води

зелена пляминка в тій чашці трохи поворушилася, пускаючи

тонесенькі пагінчики та обстежуючи нове своє середовище. Елві

дістала відповідну хімічну інформацію і почала переглядати її з

самого початку. Дійшовши до того дивного прочитання

активованих світлом складників, вона викашляла нетерпляче

зітхання. Були вони хіральні, а це ж тут бі-хіральне середовище.

Вона бачила обидві структури, призначені, можливо, для різних

функцій. Тоді це мало б сенс.

Вона потяглася, випнувшись хребтиною поміж лопаток, та й

зігнулася, нахилившись уперед і пробігаючи очима дані.

Занотувала запитання: порадитися з Лусією а чи надіслати

додому. Та й поринула вся у ті дані, не завваживши навіть, як

прокинувся Фаєз, як він одягнувся і вийшов, і була вражена, коли зненацька він накинув їй ковдру на плечі. Підвела погляд.

Її спортивний костюм так і лежав гайном, замішаний у купу

одежі на підлозі. Фаєз поставив поруч неї чашку гарячого чаю і

поцілував її в тім’я.

— Доброго ранку, сонечко! — привітався він.

Елві усміхнулася, відкинувшись назад і спиною притулившись

до його стегон.

— Я певна: таке ти всім своїм дівчатам кажеш!

— Ти в порядку? — лагідно запитав він.

Елві насупилась, задумавшись. Чи й справді так? Ну, зважаючи

на ці обставини, можливо, так воно і є.

— Я споглядаю ось цей організм, — сказала вона, — і, знаєш, ніби вже й починаю розуміти його. Ось, глянь-но на ці числа…

Розділ тридцять шостий. Гевлок

Системам рециркуляції повітря на «Едвардові Ізраелі»

начхати було, звідки надходить їхня енергія. Чи від

термоядерного реактора, а чи від акумуляторів — це було їм

однаковісінько. Гевлокове відчуття, ніби повітря змінилося: стало гарячішим і густішим, а отже, менше здатним

підтримувати життя, містилося тільки в його уяві. Він

усвідомлював, що перебуває у такій собі наповненій повітрям

сталево-керамічній трубі, не приєднаній ні до якого більшого

середовища, звідкіля надходило б свіже повітря. Більшу частину

свого дорослого життя він пробув саме в такій ситуації, і цей

факт мовби й розчинився у тому повітрі, ставши геть невидимим

для нього, — достоту як годі уявити, щоб на Землі жив хтось

такий, що повсякчас думав би, що на цьому обертовому

космічному тілі його утримує тільки маса того тіла, а від

термоядерної реакції Сонця його захищають лише відстань і

повітря. І хто б про таке й думав, поки воно не стане раптом

проблемою?

Його монітор поділився на дві частини: ліва для капітана

Марвіка з