Луцій Анней Сенека - Моральні листи до Луцілія

височіли, приміром, обабіч найдавнішої з римських доріг, що вела з Рима до Капуї.

6. Ардея - містечко в Лації, на південь від Рима, з нездоровими, заболоченими околицями.

Лист ХСП

1. Вергілій. «Енеїда», Ш, 426-428.

2. Вергілій. «Енеїда», V, 363.

3. Вергілій. «Енеїда», IX, 485. В оригіналі: «собакам латинян».

4. Натяк на те, що й зовні Меценат виглядав недбалим: ходив «з розпущеним поясом» (CXIV, 4).

Лист ХСІІІ

1. Пор. у Горація (Послання, І, 4, 13):

День привітавши, вважай, що тобі він востаннє заблиснув.

2. Танузій Гемін - римський історик І ст. до н. є.

Лист XCIV

1. Кальв, Гай Ліціній (82-47 до н. є.) - талановитий римський оратор і поет. Відомий промовою проти знаного своїми зловживаннями Публія Ватінія, легата Цезаря. В обороні Ватінія виступив Ціцерон (див. прим. 1 до листа LXXI).

2. Перший вірш (ямбічний триметр) належить Публілієві Сіру; другий (початок гекзаметра) - із Вергілієвої «Енеїди» (X, 284); третій, як уважають деякі коментатори,- пізніше доповнення даного гекзаметра.

3. Федон - учень Сократа, приятель Платона, який назвав його іменем один із своїх діалогів. Цитата походить, очевидно, з твору самого Фе дона.

4. Перший вислів приписують Хіловові, одному з Семи Мудреців; два наступні - вислови Публілія Сіра.

Лист XCV

1. Гіппократ з острова Кос (близько 460-370 до н. є.) - найвидатніший із старогрецьких лікарів, засновник наукової медицини. Асклепіад та Темісон - грецькі лікарі, що жили в Римі (І ст. до н. є.); на відміну від Гіппократа, який представляв «клінічний» напрямок у медицині, останні належали до т. зв. «методичної» школи.

2. Лукрецій. «Про природу речей», І, 54-57.

3. Йдеться про Гіппократа.

4. Тобто беруть участь у змаганнях з боротьби.

5. Кровопускання, або розтин вени (phlebotomia) - один із найпоширеніших способів лікування, особливо в добу Середньовіччя (пор. «Салернський кодекс здоров'я Арнольда з Віланови, § 92-93).

6. Вергілій. «Енеїда», VIII, 442 - 443.

7. Цензор, урядник, що проводив ценз (опис майна), наглядав також за звичаями, поведінкою громадян.

8. Апіцій - відомий ласун і знавець кулінарного мистецтва (автор твору «Про куховарську справу») часів Августа і Тіберія. Публій Октавій, як припускають деякі коментатори,- намісник Єгипту при Августові.

9. Шарк Юній Брут (85-42 до н. є.) - філософ-стоїк, учасник змови проти Цезаря. Його твори, в тому числі згаданий тут трактат «Про належне», до нашого часу не дійшли.

10. Теренцій. «Самомучитель», І, 1, 25.

11. Вергілій. «Георгіки», ІП, 75-85.

12. Квінт Елій Туберон (II ст. до н. є.) - учень Панеція, філософ-стоїк, історик і державний діяч. Вшановуючи пам'ять свого померлого дядька Сціпіона Молоділого, влаштував надзвичайно скромну, таку, що образила народ, гостину, про що розповідає Ціцерон у своїй «Промові на захист Ліцінія Мурени» (XXXVI, 75).

Лист XCVII

1. Ремінісценція знаменитої фрази Ціцерона з його виступу в сенаті проти Катіліни (І, 1): О temporal О mores! - О часи! О звичаї!

2. Публій Клодій Пульхр - прибічник Цезаря, відомий своєю безпринципністю та схильністю до авантюр. У 61 р. до н. є. був звинувачений у святотатстві: перевдягнувшись у жіночий одяг, щоб зустрітись із дружиною Цезаря, проникнув у його дім на жіноче свято Доброї Богині. Підкуплені судді виправдали оскарженого.

3. Ціцерон. «До Аттіка», І, 16, 5.

4. Катул Квінт Лутацій - консул 78 p., представник сенатської партії.

5. Флоралії - свято на честь Флори, римської богині квітів та молодості. Під час цього свята (28 квітня - 1 травня) допускалися різні вільності; так, приміром, на вимогу присутніх танцівниці-повії скидали з себе одяг.

Лист XCVIII

1. Вергілій. «Енеїда», II, 428.

2. Фабріцій, Гай Лусцін - полководець у війні проти епірського царя Пірра, консул 282 і 278 pp. до н. є. Прославився своєю справедливістю, безкорисливістю і непідкупністю.

3. Тобто Юлія Цезаря.

4. Далі йде уривок іншого, не пов'язаного з цим, очевидно, втраченого листа.

Лист ХСІХ

1. Можливо, йдеться про згадуваного Тацітом («Аннали», XIV, 48) консула-суфекта Юнія Марулла.

2. Пор. в Овідія («Скорботні елегії», IV, 3, 37-38): Плач над нещастям моїм, бо й в сльозах є якась насолода:

Повниться біль наш слізьми, ними й виводиться він. «Чому плач є насолодою для нещасних?» - запитує Августин Блаженний («Сповідь», IV, 5).

3. Сенека наводить ці ж самі слова Метродора грецькою.

Лист С

1. Гай Азіній Полліон (76 р. до н. є.- 4 р. н. є.) - державний діяч, оратор, історик; заклав у Римі першу публічну бібліотеку.

2. Подібну характеристику стилю Фабіана дає також Сенека Старший у своїх «Контроверсіях».

Лист СІ

1. Вергілій. «Буколіки», І, 73.

2. Вергілій. «Енеїда», XII, 646.

Лист СІ І

1. Гней Невій (друга пол. III ст. до н. є.) - автор трагедій та поем. Дану цитату (із трагедії «Гектор»), а також наступні слова невідомого автора наводить Ціцерон у «Тускуланських бесідах» (IV, XXXI, 67; І, II, 4).

2. Пор. у Лукреція («Про природу речей», IV, 583):

Сила душевна, мов дим, розвівається в подувах вітру.

3. Вергілій. «Енеїда», IV, 3-4.

Лист CIV

1. Галліон, Луцій Юній Анней - усиновлений ритором Галлі -оном старший брат Сенеки, проконсул провінції Ахайї.

2. Коли Сенеці наказано було перетяти собі вени, Павліна справді намагалася померти разом із чоловіком, але Нерон не дозволив їй здійснити цей намір; померла через декілька років після Сенеки.

3. Вергілій. «Енеїда», III, 283 - 284.

4. Ремінісценція відомого Гомерового порівняння людських поколінь із листям дерев («Іліада», VI, 146-149).

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 277.

6. Ім'я Сократової дружини Ксантиппи стало означати тип сварливої, незгідливої жінки.

7. Йдеться про Пелопоннеську війну (431-404 до н. є.).

8. Вергілій. «Енеїда», І, 458.

Лист CV 1. Див. прим. 6 до листа ХСІ.

Лист CVI

1. Лукрецій. «Про природу речей», І, 304.

2. Цей вислів широковідомий у парафразі «Вчимось не для школи, а для життя».

Лист CVII

1. Вергілій. «Енеїда», VI, 274 - 275.

2. Парафраза кінцівки Горацієвої оди (І, 24): «... levius fit patientia Quiquid corrigere est nefas (дослівно: «...терпеливістю полегшується те, чого