Вахтанг Теймуразович Кіпіані - Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані

• представників міжнародної організації письменників «Пен-клуб»;

• Хельсінської наглядової комісії українців з Москви і з України.

Я вимагаю, щоб у судове засідання мали доступ представники зарубіжної і російської преси, а також ті особи, які хочуть бути присутніми у судовому засіданні.

На розгляд учасників процесу ставиться питання про клопотання підсудного Стуса.

ПРОКУРОР. Я вважаю, що для відводу суду немає підстав і клопотання підсудного Стуса задоволенню не підлягає.

АДВОКАТ. На розгляд суду.

Суд іде до нарадчої кімнати для постанови ухвали.

Після повернення з нарадчої кімнати головуючий оголосив ухвалу.

ПІДСУДНИЙ СТУС. Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого радянського адвоката. Я вимагаю адвоката міжнародної правозахисної організації.

ПРОКУРОР. Клопотання підсудного Стуса задоволенню не підлягає, так як запрошення адвоката з міжнародної організації не передбачене нашим законом. Участь у судовому засіданні адвоката Медведчука необхідна, поскільки підсудний звинувачується в тяжкому державному злочині, сам не має юридичної освіти і свої інтереси в повній мірі не зможе захистити.

АДВОКАТ. В першій частині я згоден з прокурором. А що стосується моєї участі у судовому засіданні — це право підсудного і я покладаюсь на розсуд суду.

Суд, радячись на місці, ухвалив:

Клопотання підсудного Стуса відносно звільнення адвоката залишити без задоволення.

Головуючий робить попередження підсудному Стусу за те, що він почав ображати склад суду.

До початку судового слідства інших клопотань від учасників процесу не поступило.

Суд переходить до судового слідства.

Оголошується обвинувальний висновок.

Головуючий пояснює підсудному Стусу суть обвинувачення і запитує його, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

ПІДСУДНИЙ СТУС. В чому мене обвинувачують, мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю.

На обговорення учасників процесу ставиться питання про порядок проведення судового слідства.

ПРОКУРОР. Я вважаю, що проведення судового слідства слідує почати з допиту підсудного, а якщо він відмовиться давати показання, то з огляду документів, потім допитати свідків по справі та дослідити інші матеріали справи.

Інші учасники процесу згідні з думкою прокурора.

Суд, радячись на місці, ухвалив:

Проведення судового слідства почати з допиту підсудного, а якщо він відмовиться давати показання, то з огляду документів, потім допитати свідків по справі та дослідити інші матеріали справи.

На запитання головуючого ПІДСУДНИЙ СТУС. Я відмовляюсь давати будь-які покази по справі.

Суд досліджує:

• т. 4 арк. с. 11–12 — «лист Стуса до Президії Верховної Ради СРСР»

• т. 4 арк. с. 151–163 — висновок судово-почеркознавчої експертизи.

• т. 4 арк. с. 125 — ксерокопія конверта на ім’я Лук’яненко.

• т. 4 арк. с. 123–124 — ксерокопія відкритого листа Стуса до І. Дзюби.

• т. 4 арк. с. 138–140 — ксерокопія журналу «Суспільно-політичний науково-літературний щомісячник». № 12, 1976 р. Видавництво «Лондон».

• т. 6 арк. с. 67 — довідка КДБ УССР.

• т. 4 арк. с. 15 — лист Стуса «…Дорога Михасю, Світлана, Юрку…»

• т. 4 арк. с. 16–20 — «лист Стуса до мешканця м. Чернігова Лук’яненка».

• т. 4 арк. с. 21 — лист Стуса «До одного з членів Президії Верховної Ради СРСР».

• т. 4 арк. с. 22 — «лист Стуса до П. Г. Григоренка».

• т. 4 арк. с. 23 — «лист Стуса до П. Г Григоренка».

• т. 4 арк. с. 25 — «заява Стуса до Прокуратури УРСР».

• т. 4 арк. с. 130 — лист КДБ СРСР.

• т. 4 арк. с. 131 — текст радіопередачі радіостанції «Радіо Свобода».

• т. 4 арк. с. 28 — «загальний зошит, в якому є рукописний текст, виконаний Стусом».

• т. 4 арк. с. 29–40 — документи виготовлені Стусом: «Безпашпортний і закріпачений…»

«Існує тільки дві…»

«Нещодавно в “Літературній Україні” було надруковано…»

«Ось вам сонце, — сказав чоловік з кокардою…»

«Колеса глухо стукотять…»

• т. 4 арк. с. 41 — рукописний документ, виготовлений Стусом «Пам’ятка українського борця за справедливість» («Пам’ятка українського борця за волю»).

Оголошується перерва до 10:00 30 вересня 1980 р.

30 вересня 1980 р. в 10:00 судове засідання продовжено

СВІДОК. Ковалева Светлана Григорьевна

1945 г. р.

Магаданская обл.

ул. Комсомольская 1 кв. 5,

дет. сад — воспитатель

Свидетель предупреждается об уголовной ответственности по ст. ст. 178, 179 УК УССР.

Стуса знаю, отношения нормальные.

Со Стусом мы познакомились в 1978 г. в квартире Дмитришина, мы с мужем были у них в гостях. За столом сидели гости, и среди них был Стус. За столом завязалась беседа, мужчины говорили о работе, я говорила с хозяйкой. В бригаде Дмитришина работают украинцы с западных областей, шла речь об успехах в этой бригаде, и Стус сказал: «А як же може бути інакше, це ж люди, українці, а не такі як ви, східники». Мой муж возмутился на это высказывание, среди них стал разгораться конфликт. Стус высказывал недовольство существующим строем, говорил о себе как о поэте и что его место не среди этого общества. Стус говорил, что Россия оказывает давление на Украину и что он считает себя образцом за освобождение Украины.

Мой муж рассорился со Стусом на почве того, что Стус