Вальтер Скотт - Квентін Дорвард

у полон до англійців.(обратно) 221

Чорний Принц — Едвард, принц Уельський (1330–1376) — старший син Едварда III, англійського короля, був головнокомандувачем англійської армії в боях при Крессі і при Пуатьє, коли французи зазнали великої поразки.

(обратно) 222

Ле Глор’є — «уславлений» або «хвастовитий» — прізвище блазня герцога Карла Бургундського. Про нього ще згадуватиметься в нашій оповіді. (Прим. автора).

(обратно) 223

Планета Сатурн уважалася в давній лженауці астрології за провісницю всякого лиха. Планета Марс означала війну. Видиме на небі їхнє наближення однієї до одної нібито віщувало людям жахи війни та стихійні лиха.

(обратно) 224

Король Франціск I і імператор Карл V (або I) — тут ідеться про короля Франції Франціска I Валуа (1494–1547) і імператора Священної Римської імперії та водночас короля Іспанії Карла V (або I) Габсбурга (1500–1558).

Вони вели між собою тривалу боротьбу за прикордонні території (між Францією та Німеччиною) і за вплив на Італію. Франціск I, зазнавши поразки в бою при італійському місті Павії, перебував протягом деякого часу під владою свого ворога як полонений.

(обратно) 225

Уже згадана війна «Червоної і Білої троянд» (1455–1485), що мала велике значення для політичного розвитку Англії. За словами Ф. Енгельса, на щастя для Англії, старі феодальні барони перебили один одного у війні «Червоної і Білої троянд».

(обратно) 226

Моли бога за нас (лат.).

(обратно) 227

Прибуття трьох братів, савойських принців, монсеньйора де Ло, якого король довго тримав у в’язниці, сіра Понсе де Рів’єра та сеньйора д’Юрфе (останній, до речі, як своєрідний романіст, міг би фігурувати в цьому творі, якби доля Евфюіста [ідеться про героя роману В. Скотта «Монастир» сера Шефтона, який наслідував пишну, штучну й архаїчну мову Евфюеса, дійової особи роману англійського письменника Джона Лілі (1554–1606). Ця мова не сподобалася читачам роману В. Скотта] не стала застереженням для автора), — прибуття всіх цих благородних рицарів, що мали на собі емблему Бургундії, тобто хрест святого Андрія, викликало в Людовіка таку підозру, що вів дуже необережно попросив відвести йому приміщення в старому Пероннському замку і цим самим остаточно зробив себе бранцем герцога. Див. «Спогади про 1468 рік» де Коміна. (Прим. автора).

(обратно) 228

Мурсія — провінція Іспанії на південному сході Іберійського півострова.

(обратно) 229

Бажання, здійснені лукавими богами (лат.).

(обратно) 230

Бургос — колишня столиця кастільської держави; місто в іспанській провінції Стара Кастілія.

(обратно) 231

П’єр де Будей сеньйор де Брантом (1527–1614) — придворний французького короля Карла IX, відомий своїми «Спогадами», які використовували автори історичних романів.

(обратно) 232

«Дикий мисливець» — так за середньовіччя забобонні мисливці звали привид, який нібито зустрічали під час полювання в лісі. Інакше — «Великий захожий».

(обратно) 233

Валлони — частина населення сучасної Бельгії, яке розмовляє валлонським діалектом французької мови. За середніх віків вони належали до герцогства Бургундського. Чорними вони називаються тут через свої чорні панцири і чорне пір’я на шоломах.

(обратно) 234

Данте Алігієрі (1265–1321) — відомий італійський поет, автор «Божественної комедії».

(обратно) 235

Карл III (879–929), званий Простаком, — король Франції, у боротьбі проти феодалів зазнав поразки й, скинутий з престолу, був ув’язнений Гербертом, графом де Вермандуа, в Пероннській башті.

(обратно) 236

Чичероне (італійське слово, від власного імені Ціцерон) — гід, провідник.

(обратно) 237

Людовік виконав свою обіцянку помститися на кардиналі де Балю, на якого завжди нарікав, ніби той зрадив його перед бургундцями. Повернувшися до свого королівства, він наказав посадити свого колишнього улюбленця в залізну клітку в Лоші. Ці клітки було споруджено з жахливою майстерністю так, щоб людина середнього зросту не могла в них ні стояти, ні лежати, випроставшися. Дехто приписував винахід цих кліток самому де Балю. В усякому разі, кардинала тримали замкненим у такій клітці протягом одинадцяти років і не випускали звідти, аж доки він тяжко захворів. (Прим. автора).

(обратно) 238

Некромант (грецьк.) — ворожбит, який нібито викликав мертвих із могил, щоб довідатися від них про майбутнє.

(обратно) 239

Finis coronat opus (латинське прислів’я) — «Кінець вінчає діло». Дотеп funis coronat opus — побудовано на грі слів: замість finis (кінець) вжито funis (мотузка) — «Мотузка вінчає діло».

(обратно) 240

«На краю», тобто