Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

Однак його зусилля були марні. Нема куди дітися! Якщо вийде з води на берег, знову схоплять, випливе з бухти — потоне у відкритому морі.

Та й так далеко Хакімові нізащо не запливти. Двоє поліціянтів на човні погналися за ним. Один стернував, а другий узяв телескопічну сталеву жердину й розклав її на повну довжину. Вони швидко догнали Хакіма, полісмен із жердиною замахнувся й з усієї сили вперіщив його.

Хакімова голова сховалася під водою, і він змінив напрямок. Проте, хоч і далі швидко гріб, човен тут-таки наздогнав його, а коп уже чекав із занесеним кийком, коли той виринув набрати повітря. Офіцери на березі сміялися й плескали в долоні.

Абдул пригадав дитячу гру, в якій молоточком треба стукати по іграшковому кроту, що визирає з нірки.

Полісмен знову вгатив Хакіма по голові, чим викликав новий вибух реготу.

Нарешті Хакім знесилився, його витягнули з води у човен і закували в кайданки. Ліва рука вочевидь була поламана, з голови юшила кров.

Абдул повернувся до кафе. Лиходій дістав по заслузі. Це було жорстко, але справедливо.

Затриманих повезли геть, навколо яхти натягли стрічку. З трюмів дістали ще кілька мішків. «Позбавили ІДВС мільйонів доларів», — з полегшенням подумав Абдул. Озброєні поліціянти поїхали, натомість прибули слідчі та криміналісти.

— Можна рушати, — сказав Кії Абдул.

Розрахувавшись за шоколад, вони пішли до машини. Коли від’їхали, Кія запитала:

— Ти знав, що тут буде, еге ж?

— Так.

— У тих мішках наркотики?

— Так. Кокаїн.

— Тому ти й сів з нами в автобус із Чаду? Через кокаїн?

— Усе дещо складніше.

— Поясниш мені?

— Так. Уже можна, бо все скінчилося. Я маю розповісти тобі багато чого. Дещо залишиться таємницею, але майже все маю право відкрити. Сьогодні ввечері, коли Наджі ляже спати. У нас буде вдосталь часу, і я зможу відповісти на всі твої запитання.

— Добре.

Сутеніло. Вони повернулися в Ніццу й поставили машину біля будинку. Абдулові тут подобалося. На першому поверсі розташовувалася пекарня, і пахощі свіжого хліба й випічки нагадували йому про дитинство в Бейруті. Абдул заніс Наджі у квартиру — помешкання маленьке, але затишне: дві спальні, вітальня, кухня й ванна. Кія ще ніколи не жила ніде, де було би більше однієї кімнати, тому це місце здавалося їй раєм.

Наджі хилило в сон, напевно, через свіже морське повітря. Абдул нагодував його яєчнею і бананом. Кія викупала малого, вдягнула чистий підгузок і піжаму. Абдул сів почитати йому казку про коалу Джої, але Наджі заснув ще до того, як він скінчив.

Кія взялася готувати вечерю, посипаючи ягнятину кунжутом і сума-хом. Майже завжди вони їли традиційні арабські страви. У Ніцці всі інгредієнти можна було придбати в ліванських та алжирських крамничках. Абдул сидів і милувався Кією, яка граційно рухалася кухнею.

— Ти не хочеш подивитися новини? — спитала вона.

— Ні, — відповів Абдул задоволено. — Я не хочу новин.

* * *

Ціньчен призначався для політичних в’язнів, до яких ставилися краще, ніж до злочинців. Нещасливців, що програли в політичних конфліктах, нерідко кидали за ґрати, фабрикуючи звинувачення, тож це була звична загроза для всіх членів китайської еліти. Камера Кая, п’ять на чотири метри, вміщала стіл, телевізор і душову кабіну.

Йому дозволили залишити свій одяг, але телефон забрали. І він почувався голим. Не міг навіть пригадати, коли востаннє був без мобільного довше, ніж потрібно постояти під душем.

Сьогоднішній переворот у Пекіні став для Кая несподіванкою, хоча тепер він розумів, що підготовку можна було хоча б запідозрити. Та він зосередився на спробах переконати президента не починати війни та не міг навіть подумати, що «яструби» здатні позбавити Ченя змоги робити вибір самостійно.

Змову проти президента мав би викрити відділ Внутрішньої безпеки, який займав половину Ґвоаньбу, однак його голова, віцеміністр Лі Дзянькан, належав до спільників, а керівник Кая, міністр національної безпеки Фу Чую, був одним із лідерів групи. За підтримки армії і таємних служб переворот нізащо не міг провалитися.

Найбільше його вразила батькова зрада. Звісно, Дзяньдзюнь не раз повторював, що комуністична революція важливіша за все, навіть за родину, але ж таке зазвичай кажуть для годиться. Чи то так лише здавалося Каєві? Як виявилось, батько цілком у це вірив.

Сидячи за столом і дивлячись новини на маленькому телевізорі, Кай відчував незвичну безпорадність. Від нього більше не залежала доля Китаю та всього світу. Кон Джао теж ув’язнили, і не залишилось нікого, хто міг би зупинити військових. Ті ж, найпевніше, виконають план Дзяньдзюня із завдання обмеженого ядерного удару. Цим вони накличуть знищення Китаю. Усе, що лишилося тепер Каєві, — це спостерігати й чекати.

Шкода тільки, що він не з Тін. Кай ніколи не пробачить батькові за те, що розлучив їх у час, який цілком міг стати останнім у їхньому житті. Йому так хотілося побалакати з нею. Глянув на годинник: скоро північ.

Власне, годинник і наштовхнув його на думку.

Кай застукав у двері, привертаючи увагу охорони. За кілька хвилин увійшов дебелий молодий наглядач на ім’я Лян. Перед входом ніяк не перестрахувався: вартові, очевидно, не вважали Кая загрозою, і це була правда.

— Що таке? — запитав він.

— Мені треба подзвонити дружині. — Кай зняв годинника й показав Лянові. — Це «Ролекс дейтджаст». Вживаний, такий коштує вісім тисяч доларів. Обміняю на ваш.

У Ляна був звичайний офіцерський годинник за десятку. Його очі жадібно заблищали, але все ж він обачно промовив:

— Напевно, ви корупціонер, коли маєте такий дорогий годинник.

— Це подарунок дружини.

— Отже, корупціонерка вона.

— Моя дружина — Тао Тін.

— З «Кохання в палаці»?—пожвавився Лян.— Обожнюю цей серіал!

— Вона грає Свень Майлінь.

— Знаю! Улюблена наложниця імператора.

— Ви б могли подзвонити їй зі свого телефона?

— Тобто поговорити з нею?

— Якщо хочете. Тільки й мені дайте перемовитися хоч кількома словами.

— Моя дівчина мені не повірить!

— Зараз напишу вам номер.

Лян завагався.

— Годинника, мабуть, теж візьму.

— Без питань. Тільки телефон дайте.

— Домовилися.

Лян набрав номер, який продиктував йому Кай. За мить заговорив:

— Це Тао Тін? Так, я з вашим чоловіком, але перш ніж передам йому телефон, дозвольте сказати, що ми з моєю дівчиною обожнюємо ваш серіал і це велика честь розмовляти з вами... Дякую за добрі слова, це дуже люб’язно з вашого боку! Так, передаю.