Луцій Анней Сенека - Моральні листи до Луцілія

19*

2. Вергілій. «Буколіки», І, 6-7; 9-10.

3. Вергілій. «Енеїда», IX, 641.

Лист LXXIV

1. В оригіналі: in divitiis inopes. Горацій (Оди, Ш, 16, 28) цю ж саму думку акцентує ще й грою слів: magnas inter opes inops.

2. За частими у Сенеки роздумами про страх і підозріння - реалії тогочасного життя (доноси, страти, вигнання).

Лист LXXV 1. Див. лист LXXI, 4.

Лист LXXVI

1. Метронакт - невідомий нам з інших джерел філософ-стоїк; згадка про нього далі - лист ХСШ, 1, де мовиться також про його смерть.

2. Пітавлет - флейтист, що супроводжував спів актора у театрі.

3. Сенека знову повертається до морально-етичної проблеми «бути - видаватися». Не був щасливим і зодягнений у багряницю верховний вождь ахейців Агамемнон (пор. в Евріпіда: «Іфігенія в Авліді», 16-20).

4. Пор. у Вергілія («Енеїда», IX, 349):

Душу багряну тут виблював він...

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 103-105.

6. Варто зауважити, що для римлян слово novus означало не лише «новий», але й «лихий», «поганий»: novissima exspectare - очікувати чогось найгіршого.

Лист LXXVII

1. Єгипетські судна доставляли для Риму збіжжя. Путеоли - порт в Неаполітанській затоці; при вході до нього - мис Мінерви (Паллади) з присвяченим їй храмом. Джерело наведеної цитати невідоме.

2. Вергілій. «Енеїда», VI, 376.

3. Тобто до Калігули.

4. Одна з важливих римських доріг; відгалужуючись від Ап-пієвої дороги, вона провадила до Кампанії.

5. Нестор - володар Пілосу (Пелопоннес); згідно з Гомером, найстарший з-поміж грецьких вождів під Троєю.

6. Можливо, йдеться про Статілію - римлянку, що про неї згадує Пліній Старший («Природничі історії», VII, 48).

Лист, LXXVIII

1. Вергілій. «Енеїда», І, 203.

2. З Лукрінського озера в Кампанії, славного багатством риби.

Лист LXXIX

1. Тавроменій (нині Таорміна) - місто на східному побережжі Сіцілії, на північний схід від Етни.

2. Лікія - область у Малій Азії. Йдеться, очевидно, про родовища нафти (пор. також у Плінія Старшого: «Природничі історії», II, 106; V, 27).

3. Овідій. «Метаморфози», XV, 340 і наст.

4. Вергілій. «Енеїда», III, 570 і наст.

5. Корнелій Север - поет часів імператора Августа, приятель Овідія, автор поеми (не збереглась) про сіцілійську війну.

6. За переказом, Демокріт відмовився від спадку, занехаяв належні йому землі, щоб ніщо не відвертало його від філософських занять (пор. у Горація: Послання, І, 12, 12-13).

Лист LXXX

1. Імператор Август, як свідчить Светоній (Божественний Ав-густ, 99), перед смертю запитав у друзів, чи він добре відіграв комедію життя.

2. Цитата збереженої у фрагментах трагедії Акція «Атрей»; можливо, й наступна цитата належить цьому ж авторові.

3. Денарій - срібна римська монета.

Лист LXXXII

1. Тіла страчених злочинців гаками тягнули до Тібру.

2. Вергілій. «Енеїда», VI, 261.

3. Брут - Децім Юній Брут (85-43 до н. є.) поряд з Марком Юнієм Брутом був учасником змови проти Цезаря. Відзначався непостійністю своїх політичних орієнтацій, зокрема, під час війни Октавіана з Антонієм; був убитий за наказом останнього.

4. Вергілій. «Енеїда», VIII, 296-297 і VI, 401.

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 95-96.

6. Фобії - один із найвшіивовіших у добу Римської республіки патриціанських родів, що вели свою, навіть від держави незалежну, зовнішню політику; так, у 477 р. до н. є. в боротьбі з містом Вейї, щоб заснувати там колонію, загинуло понад триста Фабіїв.

7. Ці слова наводить, зокрема, Ціцерон («Тускуланські бесіди», І, 101).

8. За свідченням Авла Геллія (III, 7), цим вождем був Квінт Цецілій, що відзначився хоробрістю в Першій Пунічній війні.

9. Тобто загонові спартанців, що полягли при Фермопілах.

Лист LXXXIII

1. Прогімнаст - раб, в обов'язки якого входило виконувати в парі з господарем гімнастичні вправи.

2. Тобто до каналу, яким був оточений римський цирк. Джерело Діви - за легендою, відкрите дівчиною винятково холодне джерело; Марк Агріппа провів від нього водогін до Риму.

3. Тіллій Цімбр - спочатку прихильник Цезаря, згодом - один із учасників його вбивства.

4. Кассій Лонгін, Гай - політичний діяч і полководець, учасник убивства Цезара.

5. Тобто у Римі.

6. Александр убив Кліта через те, що той вперто вихваляв Філіппа і принижував заслуги Александра. Цей епізод описано у Плутарха («Життя Александра», 51).

7. Тобто проскрипції, згідно з якими Октавіан і Антоній у 43 р. до н. є. страчували своїх противників. Останньому принесли також голову Ціцерона.

Лист LXXXIV 1. Вергілій. «Енеїда», І, 432-433.

Лист LXXXV

1. Лад - славетний бігун часів Александра Македонського.

2. Вергілій. «Енеїда», VII, 808-811.

3. Спевсіпп - грецький філософ, племінник і учень Платона. Керував Академією з 347 по 339 pp. до н. є. Його місце зайняв Ксенократ із Халкедона (Віфінія). Обидва філософи схилялись до піфагореїзму.

Лист LXXXVI

1. Йдеться про Сціпіона Африканського Старшого (див. прим. 6 до листа XXIV).

2. Камбіз - син Кіра Старшого, перський володар у роках 529-522 до н. є., завойовник Єгипту.

3. Після поразки в Другій Пунічній війні та укладення миру (201 р.) Ганнібал деякий час правив Карфагеном, але в 195 р. у зв'язку з несприятливою для нього політичною ситуацією в країні сам покинув Карфаген.

4. У 390 р. до н. є. (або в 387 - за іншою версією) Рим був захоплений і розграбований галлами. Після поразки римлян коло Канн (216 р.) Сціпіон, що на той час був молодим військовим трибуном, зумів організувати розпорошені втечею загони римлян.

5. Фобій Максім, Квінт - консул 233 р. до н. є. Під час Другої Пунічної війни, на відміну від наступальної тактики Сціпіона, закликав до ухилення від бою з Ганнібалом (звідси його прізвисько Кунктатор - Забарний). Відомий також своєю прихильністю до староримських звичаїв.

6. Корнелії - представники одного з найвідоміших давньоримських родів, до якого, крім Сціпіона, належали Луцій Сулла та Луцій Цінна, а також інші державні діячі.

7. Горацій. Сатири, І, 2, 27.

8. Вергілій. «Георгіки», II, 58.

9. Вергілій. «Георгіки», І, 215-216.

Лист LXXXVII

1. Максім Цезенній - державний діяч, приятель Сенеки, покараний вигнанням у 65 р.