Сол Беллоу - Дар Гумбольдта

обертаючи свої троси, вчинило з окремо взятим поетом сполучення колективних умів та об’єднаних винаходів. Те ж саме проробили і з поетовою матір’ю. На неї теж опустилася сіра плита, і тоді Вальдемар узяв лопату, немічними руками викопав пару грудок землі й кинув по одній у кожну могилу. Старий азартний гравець заплакав, і ми відступили вбік, щоб не бентежити його. Коли бульдозер розпочав свою роботу, він усе ще стояв біля могил.

Ми з Менашею пішли до «лімузина». Боком свого черевика він відгорнув кілька торішніх листків і сказав, дивлячись крізь свої окуляри з товстими скельцями:

— Що це, Чарлі, весняна квітка?

— Так і є. Гадаю, зрештою це мало статися. Такого теплого дня, як цей, усе здається вдесятеро мертвіше.

— Тож це маленька квітка, — мовив Менаша. — Колись розповідали, як один хлопчик під час прогулянки парком запитав свого сварливого батька: «Як називається ця квітка, тату?» — і той сердито закричав: «Звідки я знаю? Хіба я торгую дамськими капелюшками?». Тут іще одна, але, як думаєш, вони звуться, Чарлі?

— Гадки не маю, — відповів я. — Я й сам виріс у місті. Це, певно, крокуси.

Інформація видавця

УДК 821.111(73)-31

ББК 84(7СПО)-44

Б 43

HUMBOLDT’S GIFT

Copyright © Saul Bellow, 1973, 1974, 1975

All rights reserved

Сол Беллоу

Дар Гумбольдта [Текст]: роман / Сол Беллоу; перекл. з англ. Ірини Карівець. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 720 с.

ISBN 978-617-679-437-0

УДК 821.111(73)-31

ББК 84(7СПО)-44

Сол Беллоу © текст, 1975

Ірина Карівець © переклад, 2017

Тетяна Омельченко © обкладинка, 2017

Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017

ISBN 978-617-679-437-0

Усі права застережено

Літературно-художнє видання

Сол Беллоу

Дар Гумбольдта

Роман

Переклад з англійської Ірини Карівець

Головний редактор Маряна Савка

Відповідальний редактор Ольга Горба

Літературний редактор Вікторія Стах

Художній редактор Назар Гайдучик

Обкладинка Тетяна Омельченко

Макетування Альона Олійник

Коректор Назар Данчишин

Підписано до друку 22.06.2017. Формат 84x108/32

Гарнітура «PermianSerif». Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 37,80. Наклад 2500 прим. Зам. № 7-06-2611.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців

ДК № 4708 від 09.04.2014 р.

Адреса для листування:

а/с 879, м. Львів, 79008

Львівський офіс:

вул. Лемківська, 15-А

Київський офіс:

Метро Контрактова площа

вул. Нижній Вал, 3-7

Партнер видавництва

Книжки «Видавництва Старого Лева» Ви можете замовити на сайті www.starylev.com.ua

0 (800) 501 508

spilnota@starlev.com.ua

Віддруковано ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»

вул. Різдвяна, 11, м. Харків, 61052

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011

www.globus-book.com

Про автора

Сол Беллоу (справжнє ім’я Соломон Бєлоус) — славетний американський письменник, один із найвпливовіших авторів XX сторіччя, лауреат Пулітцерівської та Нобелівської премій, а також Національної медалі США за внесок у розвиток мистецтва. Критики ставлять Беллоу на один щабель із Вільямом Фолкнером, вважаючи обох «стовпами американської літератури».

Народився 10 червня 1915 року в Квебеку (Канада) через два роки по тому, як його батьки, Лєша та Абрам Бєлоуси, емігрували до Північної Америки з російського Санкт-Петербурга. Вони хотіли, щоб син став равином або музикантом, та всупереч батьківській волі Сол почав писати.

Замолоду Беллоу був запеклим троцькістом, але життя примусило його змінити лівацькі погляди юності й узяти сторону культурного консерватизму, ставши в опозицію до фемінізму та постмодернізму.

Одружувався п’ять разів, і всі шлюби, крім останнього, були невдалі. Мав чотирьох дітей. Наймолодша донечка Розі народилася, коли письменникові було 84 роки.

Помер Беллоу в квітні 2005-го в місті Бруклін, що в Массачусетсі.

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

с. 215: Рівно о першій ми по [тобе] => тебе заїдемо.

с. 230: Часом вона була схожа на красуню з картини ван дер Вейдена, а часом — на  [Мотрімера] => Мортімера Снерда чи на танцівницю з шоу «Шаленства Зіґфельда».

с. 333: Ця жінка, мати моїх дітей, хоча й завдавала мені стільки клопоту, часто нагадувала слова Семюела Джонсона про вродливих жінок: вони можуть [буди] => бути дурні чи лихі, але краса сама по собі дуже цінна.

с. 340: Для початку ми би [припили] => припинили цю судову тяганину.

с. 383: І, схоже, найновіша інформація, що мені відкрилася, свідчила про те, що я особа, схильна до мікро- та [макрокосімчних] => макрокосмічних уявлень або ж до ось якого переконання: все, що відбувається в людині, має світове значення.

с. 396: Комісія стверджувала, що Ґвідо Стронсон — послідущий шахрай, ніякий не випускник Гарварду, а недоук із Нью-Джерсі, який не закінчив навіть середньої школи й працював на бензозаправці, а до недавнього часу був дрібним службовцем в інкасаторському [агенстві] => агентстві у Плейнфілді.

с. 470: Швейцар готелю «Плаза» допоміг їй вийти, і вона, у [своїй] => своїх високих чоботях, поважно пройшла під підігрітим навісом із сяючими оранжевими світильниками.

с. 521: Що ж до Гумбольдта, то він не перший, хто пішов на дно, намагаючись поєднати світський успіх із поетичною чесністю, знищений [поетичний] => поетичним вогнем, як казав Свіфт, і внаслідок цього непридатний для Церкви, Права чи Держави.

с. 529: Тому треба було зберігати стійкість і якось практично поєднати метафізику та [своє] => свою поведінку в житті.

с. 693: Сеньйора не могла його заспокоїти й обвинувачувала, що я розбестив [дитини] => дитину і прив’язав до себе шоколадками.

Примітки

1

Ґринвіч-Вілледж — квартал на заході Нижнього Мангеттена, що з початку XX ст. став прихистком богеми та радикальних політичних діячів. — Тут і далі примітки перекладача.

2

Чамлі — паб у Ґринвіч-Вілледжі: улюблене місце зустрічі відомих поетів, прозаїків, драматургів, журналістів і політичних активістів.

3

Блумзбері — елітарний гурток англійських інтелектуалів, письменників і художників, випускників Кембриджу.

4

Тьюмелті Джозеф (1879–1954) — особистий секретар 28-го президента США Вудро Вільсона.

5

Панчо Вілья (1878–1923) — один із