Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

Мілана пояснила, що ватажки Легіону планували з часом давати ягоди своїм дітям, а потім влаштовувати нещасні випадки та знищити всіх. Вони дійсно божевільні та ця кривава квітка їм потрібна. Саму рослину дівчина розбила. Нові рослини можуть вирости лише з ягід цього плоду, тому Маша та Рома будь-якою ціною заберуть його. Звісно ватажок пояснила, що вона особисто також становить небезпеку для ватажків Легіону.

Тепер повернемось до головного, - закінчила Мілана, - ця війна потрібна для Маші та Роми, але вона не потрібна дітям Легіону. Як я розумію, поки немає нікого, кому тринадцять років крім двох божевільних ватажків.

Діти, що були в галереї мовчали. Хтось дивився на плід, хтось закрив очі, хтось розглядав зелені кущі та дерева.

Якщо ці двоє – божевільні, - сказала Аніта, - то як нам вмовити дітей відвернутись від своїх ватажків? Головна ідея Легіону, - пояснив Степан, що вийшов до Мілани, - це новий світ, в якому немає дорослих. Лише діти. До того ж, ці діти не будуть засинати в тринадцять років. Та я впевнений, що не всі цього хочуть. Так, - погодилась Мілана, - нам допомогла бігти дівчина Катя, що жила в Легіоні. Саме вона нас звільнила, оскільки вона не хоче цього нового світу. Вона хоче, щоб її батьки прокинулись та все повернулось на свої місця.

До галереї заскочив хлопець з поселення Порожньої Руки, опустив палицю та, задихаючись, повідомив, що Легіон напав на Дослідний Центр. Командири почали вибігати, та Мілана була засмучена тим, що так ні до чого й не домовились. Плану не було, лишається лише захищати себе та криваву квітку. Про квітку ще треба буде говорити з Терапевтом та Микитою. Але це пізніше.

Мілана обережно поклала плід пасифлори в траву, біля невеликого дерева. Сама випрямилась, схопила свою палицю та вискочила з приміщення. Прибігла до холу першого поверху та побачила багато рядів вишуканих воїнів. Всі вони були суворі та тримали зброю в готовності. В цю мить, ватажку племені Вітрів стало соромно. Вона винна зараз в тому, що відбувається. Вона вкрала квітку, та ця квітка могла стати ключем від вірусу.

Дівчина зітхнула та пішла до вхідних дверей. На вулиці було світло, ранок вже давно минув. Запізнився Легіон, дав час на збори. За парканом стояли хлопці та дівчата, щось кричали та махали палицями. Двері були зачинені, щоб не впускати холодне повітря. Мілана подивилась вгору та згадала за вежу на другому та третьому поверхах. Знайшла поглядом Степана та помахала йому рукою, показала на сходи. Хлопець махнув головою та побіг до другого поверху.

Дівчина наздогнала Степана, вони зупинились та обійнялись. Мілана глянула в очі хлопця.

Я не хочу цієї битви, - мовила ватажок племені Вітрів, - нам потрібно зупинити це божевілля. Але як? Не знаю, - чесно сказав Степан, - але я впевнений, що ти знайдеш рішення.

Діти побігли на другий поверх до вікна, де вже сиділо двоє воїнів, готових до захисту Дослідного Центру. Хлопець та дівчина піднялась та привітались з ватажком. Мілана посміхнулась та торкнулась кожного рукою. Сама визирнула у вікно, щоб побачити, що відбувається за парканом. В цей момент, Мілана побачила сіру пляму, яка швидко промайнула серед снігу. Аліша! Як же вона могла забути про кішку?

Дівчина помітила, що Аліша не поспішала бігти до паркану. Вона сиділа біля дерева та видивлялась ворогів. Можливо, так і потрібно. Ватажок заспокоїлась та переключилась на дітей, що чекали сигналу. Через деякий час пролунав і сигнал. Це знову був звук схожий на дзвін. Діти закричали та відійшли на декілька кроків назад. З лісу вийшла ще група та почала кидати каміння.

Каміння почало падати біля Дослідного Центру. Деякі долітали до вікон, але відскакували з глухим стуком. Мілана пам’ятала, що Легіон ніколи ні з ким не воював, але це могло бути брехнею, як і все, що казали Маша та Рома.

Каміння перестало летіти. Діти відійшли. З’явилась нова група, дістали рогатки та почали запускати каміння ще далі. Почулись удари по склу на другому поверсі. Удари були значно сильніші. Одне скло тріснуло. Діти відскочили назад.

Відкривайте вікна, - крикнула Мілана, - давайте покидаємось у відповідь. Беріть найбільші предмети, але не чіпайте бруківку.

На другому поверсі, хлопці та дівчата швидко відкрили вікна та натягнули рогатки. Засвистіла гума та натовп почав закривати голови руками, отримуючи болючу відповідь. Шеренга дітей, що стріляли рогатками відскочили назад. В цей момент, натовп, що стояв біля паркану побігли вперед та вдарили по паркану. Було ясно, що вони розгадали загадку з зламаним парканом. До перших підключились другі та треті. Плити та колеса не витримали натиску та відсунулись. Паркан заскрипів та лопнув з іншої сторони. Гурба дітей полетіли на землю разом з частиною паркану.

Вороги піднялись та побігли до вхідних дверей. Мілана була впевнена, що двері діти зачинили зсередини. Почулось як тріщить скло. Мілана та Степан були на другому поверсі, але все було чути дуже добре.

            По розрахункам ватажка до Дослідного Центру підбігло не більше тридцяти хлопців та дівчат. Почулись удари металевими трубами та прутами по рамі. Довго вона точно не витримає. Але де всі інші? Що саме ватажки Легіону хотіли зробити цим нападом?

            Через деякий час діти почули, як тріщить перше скло. Тріснуло та розсипалось. Почулись крики дітей племені Вітрів та поселення Порожньої Руки. Почався бій. Лопнуло ще одне скло. Вороги почали забігати до холу Центру. Та боротьба тривала не довго. З вікон було видно, як діти повертаються. Хтось тримався за забите місце, хтось просто плакав та тікав. Ще декілька хвилин та настала тиша. Ватажок побігла сходами вниз.