Ванда Кей - Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей

– Вау. Супер.

– То ти радий цьому? Сьогодні присвячую день тобі. У нас навіть святковий обід намічається з такої нагоди. Юля постаралася. Давай, синку. Я на тебе чекаю.

– А, ну тоді зрозуміло. Твоя Юля покаже вищий клас кулінарної майстерності.

– Дуже тебе прошу, будь чоловіком. Не ображай Юлю, вона старається для нас усіх.

– Що? Та ви думаєте тільки про себе – парочка закоханих. Покарання якесь із цим коханням.

– Хм, – усміхається батько. – Ну, чому покарання – ти вже достатньо дорослий, щоб розуміти, що без любові життя неможливе, життя – це і є любов.І тебе вона не обійде стороною.

– Та що ж таке, тільки і чути навкруги – любов та любов. Смішно, – від цього я остаточно прокидаюся та й бігу в душ.

Ми снідаємо вдвох. Юля, залишивши на столі приготований для нас сніданок, встигає втекти у своїх невідкладних справах.

– Тату, не дивись на мене, як удав на кролика, – допиваючи апельсиновий сік, я відчуваю насуплений погляд батька. 

– Я хочу, щоб до тебе дійшло, нарешті, що дитинство закінчилося. Чинити тепер треба, як доросла людина, як справжній чоловік.

– Ось, з 1–го вересня починаю нове життя – чиню тільки, як доросла людина і як справжній чоловік. Я правильно тебе зрозумів? – я зображую слухняного сина. Напередодні, ввечері дав собі обітницю не сперечатися з батьком і не засмучувати його.

– Скажи мені, Феліксе, якщо вчора було КТУ, то що на мене чекає далі? Ти зрозумій мене правильно, я хочу дізнатися, як ти уявляєш своє життя далі, – батько не відхиляється від обраної теми.

– Я дуже намагатимуся тебе не засмучувати, повір мені, – мої слова були абсолютно щирі.

– Ех синку, як мені хотілося б вірити, але я чую це не вперше, – увесь його вигляд свідчить про те, наскільки він засмучений і стурбований моїм майбутнім.

– Так, що ж таке, тату, що ти розводиш тут трагедію. Усе закінчилося, і не повториться, – мені залишається тільки ще присягнутися.

– Феліксе, – допивши каву, він відставив чашку вбік і спрямував погляд на мене. – Я тебе прошу як дорослу людину – тобі залишився останній рік у школі, постарайся поводитися так, щоб мене не викликали до директора, не ображай дівчину, як минулого року.

– Яку дівчину?

– Таку, через яку директор мені давав прочухана через тебе минулого разу, забув?

Бабах! Знову вона! Так, що ж таке? Не знаєш, як вигнати думки про неї з власної уяви, так тобі на кожному кроці тикають ще й на додачу.