Щербаненко Джорджо - Приватна Венера, Щербаненко Джорджо

Ми ще тоді мало не посварилися. Вона почала доводити, що куди пристойніше фотографуватися таким чином, ніж іти з першим-ліпшим. А я їй доводила протилежне. Вона моєї правоти не визнала і займалася й далі своїм брудним ремеслом.

Уже появилося хоч якесь світло.

— А цю дівчину ви знаєте? — Дука вийняв з теки знімок блондинки.

— Маврілія, знаю тільки ім'я, здається, вона працювала в "Рінашенте". Ще трошки світла. Маскаранті міг би легко знайти якусь Маврію не те що

в "Рінашенте", а й у цілій Італії, але Маврілій могло бути забагато.

— А як познайомилися з Альбертою ви?

Лівія Уссаро розсміялася майже нечутно, її сміх тишу золотавого бару не порушив, але дещо мужнє обличчя пом'якшало й освітилося.

— Як я з нею познайомилася? Найзвичайнісінька річ. Куди важливішим був прецедент.

— Тоді розкажіть про той прецедент.

— Авжеж, наше найбільше, найзаповітніше бажання — це розкрити повністю свою душу. — Лівія знов засміялася майже безгучно, але цього разу коротше. — Може, я вас і розчарую, але прецедент був такий.

Дука замовив ще два пива. Він почував себе майже щасливим.

— Коли мені минуло сімнадцять років, мені захотілося спізнати, що таке проституція,— почала Лівія, пересміявшись, і знову ввійшла в попередній тон, не педантичний, а скорше вчительський, знову беручись викладати теорію, очевидно, таку саму, як і попередні. — Це не була хвороблива цікавість. Мабуть, як ви можете здогадатись із самої моєї зовнішності, я належу до фригідних жінок. Але це ще не все. Гінеколог і невропатолог довели, що за певних сприятливих фізичних умов я можу почувати себе цілком нормальною жінкою. Ось тільки які саме ці умови, вельми важко визначити, і тому практично

, я залишатимуся ніби фригідною. Зате інші лікарі, позбавлені інтуїції, записали мене в лесбіянки, і така підозра мене тільки смішила.

Дука допив другу склянку пива; йому хотілося пити ще чи, може, й не хотілося, і він почував себе щасливим, атож, щасливим. Лівія Уссаро існувала і розповідала прецікаві речі, якісь дивацтва, хай він навіть добре не розумів, що саме.

— Ні, я хотіла зробити експеримент з метою вивчення соціального життя. Я народилася з цією сухоткою спинного мозку, з соціологією. Коли інші дівчата чекали тільки моменту, щоб натягти довгі ажурні панчохи, я читала Парето1 і, що було дуже важливо, розуміла його. На жаль, про жінку Парето написав небагато, так само як і інші соціологи. Я, як жінка, задумалася над жіночою соціологією і над однією з найважливіших на цьому полі проблем, якою є проституція. І перше, що подумала: я не зможу зрозуміти проституцію, зрозуміти по-справжньому, не ставши сама проституткою, якщо принаймні один раз не вчиню акту проституції.

Гаразд. Дуці здавалося, ніби він на якомусь симпозіумі, на зборах службовців, і він замовив ще два пива. Він од пива ще зроду не п'янів, але цього вечора, як видно, йому доведеться бути п'яним пиворізом.

— Ця теорія не є логічно неспростовна, навпаки, в ході аналізу вона аж ніяк не витримує критики,— вела далі Лівія, по-менторськи холодна й водночас така жіночна,— але в ній є якісь чари. Експеримент, який я збиралася провести, полягав у тім, щоб стати на вулиці, дати комусь підчепити себе й піти з ним за гроші. Я набула б тоді типового досвіду, щоб вивчити питання з фактами в руках, емпіричними, але багатозначними. Ось тільки, коли почала здійснювати задумане, мене зупинило внутрішнє одвічне табу. До того ж я була незаймани-ця, і частина мого "я", що належала до стада, бунтувалася проти цього обов'язку пожертвувати своєю чеснотою в ім'я науки. А потім у двадцять років, попри мою фригідність, я закохалась, зі мною сталося щось дивне, що тривало лише два дні, і протягом цих двох днів синьйор, який зумів мене розбудити, спритно цим скористався, і я згубила свій віночок, отож перешкода для проведення мого експерименту перестала існувати. Але довелося чекати до двадцяти трьох років, перш ніж я зуміла переступити через усі табу. І сталося це випадково.

Гаразд, гаразд, гаразд... Усе набуло якогось примарного вигляду, навіть усе це золото, і ця сторожка тиша не центральної частини Мілана, майже опівночі, коли прокочується самотній автомобіль, запізнілий трамвай, а потім тягнуться тільки довгі хвилини тиші, мов у саду середньовічної вілли.

— Це було на площі делла Скала, того вечора я чекала трамвая,— сказала Лівія, ніби давала довідку,— це було приблизно о такій порі, як оце тепер, я чекала одну свою подружку, кравчиню, вона відзначалася рідкісною глупотою, але працювала дуже добре, хоча вічно товкла тільки про якісь свої болячки. Настрій у мене був препоганий, я стояла похнюплена і раптом помітила, як до мене, похитуючись з боку на бік, підходить чоловік років під сорок. Я як стояла, так і заклякла, а він німецькою мовою сказав мені, що я найкрасивіша брюнетка, яку йому довелося бачити в Європі. Я відповіла по-німецькому, що мені не подобаються п'яні чоловіки і попросила дати мені спокій. Тоді він скинув капелюх, у нашу спекоту він мав на голові прегарного капелюха з чорної соломки, і запевнив мене, ніби дуже радий, що я знаю німецьку мову і що він, хай йому вибачать, не п'яний, а просто, може, я трошки недобачаю, кульгавий. Уявіть собі, як мені було соромно за те, що я назвала його п'яним, тоді як насправді чоловік припадав на одну ногу. Тоді він спитав мене, чи може зробити мені одну пропозицію. Я погодилась, аби перепросити за свою нетактовність. Він повів мене до Баффі, почастував морозивом і там сказав, що дуже самотній, попросив дозволу скласти мені компанію. Я знову погодилася. Тоді він, все ще по-німецькому, спитав мене: "Für Geld oder für Sympathie?"2 — оскільки нюансів він не визнавав, то хотів знати, чи я складу йому компанію задурно, як казала моя подружка кравчиня, "з симпатії", чи за винагороду. Я саме задумала свій експеримент з проституцією і заявила йому одразу ж: "Für Geld"; він спитав

2 За гроші чи з симпатії? (Нім.)

у мене — скільки, а мені треба було здійснити свій науковий дослід із соціології, проте економічні переговори були для мене стороною майже зовсім незнаною. Я назвала найнижчу суму, побоюючись, що він може не погодитися.

— Скільки? — вихопилося в Дуки. У цьому навіженстві найбільше вражала така ясна, раціональна форма.

— П'ять тисяч. — І Лівія замовкла, урвавши розповідь.

— А що було потім?

— Нічого. Він одразу ж їх мені вручив. Йа площі делла Скала стояла його машина, він спитав мене, куди йому їхати, це викликало певну ніяковість, тоді я була ще необізнана з сексуальною топографією Мілана, поки, випадково, ми зупинилися в парку Ламбро... — Лівія знову замовкла.

— А далі?

— Найбільше мене ошелешила швидкоплинність самого акту. — За цими словами вона зовсім споважніла. — І згодом, щоразу при повторі цього експерименту мені ота швидкоплинність ніяк не вкладалася в голові. Здавалось, для точного зважування на аптекарських терезах потрібно куди більше часу. А виходило, на дії такій короткій, майже блискавичній, грунтується чотири п'ятих нашого існування. Я написала багато заміток на основі цього першого досвіду, але вам, мабуть, буде нецікаво.

Це йому справді було нецікаво, але він змовчав, тільки спитав: , — Ото і є ваш прецедент? Так, то був її прецедент.

— А за день я познайомилася з Альбертою. Університетський однокурсник запросив мене на коктейль, він був син директора великої фірми галантерейних виробів та купальних костюмів, вони створили оригінальні моделі купальників і представляли їх пресі й публіці у салоні готелю "Прінчіпе". Таких видовищ я ніколи не бачила, отож пішла. Там було товписько жінок, серед них, очевидно, чимало лесбіянок, бо вони одразу кинулися були до мене, але покрутившись, дали мені спокій, зрозумівши, що я не та ружа, якою вони мене собі уявили. А потім я помітила серед цієї такої чужої фауни ще одну, таку ж зацурану, як і я, це була вона, Альберта. Я ніколи ні з ким не дружила, у мене подружок і досі немає, але з Альбертою за якусь годину ми знайшли спільну мову й стали як сестри. Вона вчилася в ліцеї, де не було жодної душі, з якою можна побалакати на загальні теми, я не кажу про загальнолюдську долю, а хоча б про тягар, який дістався жінкам. Сьогодні єдині загальні теми, які охоче обговорюються, це вільний час і вплив машини на чоловіка, якщо тільки це все можна назвати темами в справжньому розумінні цього слова. Ви теж такої думки?

Дука теж був палкий прихильник усього того, може, цей пал душі — від пива? Вільний час і вплив машин, ух!

— Ми покинули коктейль, і вона повела мене до себе додому, об одинадцятій ми ще балакали, десь опівночі згадали, що не вечеряли, і вона приготувала бутерброди з сиром, о пів на другу ми так само сиділи й розмовляли.

— А про що саме?

Година за годиною говорила й говорила тільки Лівія Уссаро, вона тримала ініціативу, й вона тепер не брехала, проте лесбіянка могла назвати розмовою і будь-яке складніше заняття. Але ця підозра одразу ж розвіялася завдяки тому запалові, з яким вона йому відповіла.

— Здається, в останні три години ми з нею говорили лише про проституцію... Так і є, я розповіла їй про свій дослід попереднього вечора — тож довелося розповісти їй про цей прецедент — а Альберта натомість призналася, що й вона вже кілька місяців проводить подібні експерименти. Звичайно, винна тут була не наука, а нужда. За той недовгий час, відколи вона приїхала з Неаполя до Мілана, Альберта зрозуміла, що вижити тут нелегко. Мріяла про театр, але розлучилася з цією мрією після перших розмов зі сторожами тих театрів, де виступала трупа. Зате вона легко знайшла роботу продавщиці, завдяки стрункому станові та вмінню триматися з клієнтами, проте клієнти чи хаоя'грано чи пізно ставили її в такі умови,