Леся Українка - Думи і мрії, Леся Українка

- революціонер-народоволець, була заслана на довічну каторгу до Сибіру, де 1889 р. разом із товаришами отруїлася на знак протесту проти знущання місцевих властей над в’язнями («Карійська трагедія»). На час виходу збірки «Думи і мрії» у світ Галини уже не було в живих - у кінці зими 1897 р. вона покінчила життя самогубством. Про М. В. Ковалевського Леся Українка писала спогади, які, одначе, лишилися незавершеними.

 

«І все-таки до тебе думка лине...» - Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 255. Автограф: ф. 2, № 11, с. 91. Дата в першодруку: 1895 року.

 

Ворогам (Уривок).- Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 255-256. Автограф не зберігся. Дата в першодруку: 1895 року.

 

Північні думи.- Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 256. Автограф: ф. 2, № 11, с. 85-86. Дата автографа: 1895, Софія.

 

До товаришів.- Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 256. Автограф під заголовком «Товаришам»: ф. 2, № 11, с. 87-88. Дата автографа: 1895, Софія. Зверху над першим рядком «О, не забуду я тих днів на чужині» написано: (В Софії).

Вірш є поетичним відгуком на деякі питання тодішнього громадсько-політичного життя. З 1 червня 1894 р. по 1 серпня 1895 р. Леся Українка жила в Софії в сім’ї свого дядька М. П. Драгоманова, на той час політичного емігранта, професора Софійського університету. Тут вона написала більшу частину поезій, які склали цикл «Невільничі пісні». Незадовго до від’їзду Лесі Українки з Болгарії, 20 червня 1895 р. М. П. Драгоманов помер.

 

Поет під час облоги.- Вперше опубліковано у зб. «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної діяльності», Львів, 1898, с. 190-193. Автограф: ф. 2, № 697. Дата в зб. «Думи і мрії»: 12.04.1896 року.

 

Товаришці на спомин.- Вперше опубліковано у зб. «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної діяльності», с. 1-3. Автограф: ф. 2, № 710. Дата в зб. «Думи і мрії»: 17.07.1896 р.

У київському виданні 1904 р. Леся Українка зняла після десятої строфи (останній рядок «Речення гордеє: «Мій дім - мій храм!») одинадцяту, дванадцяту строфи:

 

Наука наша - скарб, закопаний в могилу,

Наш хист - актор-кріпак в театрі у панів,

Непевні жарти тне, сміється через силу,

Поклонами спиняє панський гнів.

 

Релігія у нас - то морок темний,

Єгипетських жерців деспотія важка,

Закони й право - то устав тюремний,

Родинні зв’язки - ниточка тонка.

 

Знято також останню строфу (після рядка «Що їх зібрав під прапор свій Спартак»):

 

О, сором мовчки гинути й страждати,

Як маєш у руках хоч заржавілий меч.

Ні, краще ворогу на одсіч дати,

Та так, щоб голова злетіла з плеч!

 

Грішниця.- Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. 6, кн. 5-6, с. 354-361. Автограф не зберігся. Дата в зб. «Думи і мрії»: 15.09.1896 р.

 

Хвилина розпачу.- Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. 6, кн. 5-6, с. 362-363. Автограф не зберігся. Дата в зб. «Думи і мрії»: 16.09.1896 р.

 

«О, знаю я, багато ще промчить...» - Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. 6, кн. 5-6, с. 361-362. Автограф: ф. 2, № 689. Дата в зб. «Думи і мрії»: 16.09.1896 р.

 

Ангел помсти.- Вперше надруковано у зб. «Думи і мрії», 1899, с. 77-78. Автограф: ф. 2, № 631. Датується орієнтовно 1895-1896 рр.

 

Fiat nox! - Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. 6, кн. 1, с. 14-16. Автограф не зберігся. Дата в зб. «Думи і мрії»: 25.11.1896 р.

 

На вічну нам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи.- Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, кн. 1, с. 13. Автограф не зберігся. Дата в зб. «Думи і мрії»: 26.11.1896 року.

Одного разу на квартирі подруги поетеси Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської (1863-1941), чекаючи на обшук, товариші разом з нелегальною літературою спалили рукопис поезій Лесі Українки. Це стало поштовхом для написання даного вірша.

 

«Слово, чому ти не твердая криця...» - Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. 6, кн. 1, с. 13-14. Автограф не зберігся. Дата в зб. «Думи і мрії»: 25.11.1896 р.

 

ВІДГУКИ (1896-1899)

 

Вперше цикл із восьми віршів опубліковано у зб. «Думи і мрії», с. 85-123. Всі поезії циклу подаються за першодруком з урахуванням авторських правок видання 1904 р.

 

Відгуки.- Вперше надруковано у зб. «Думи і мрії», с. 85. Автограф: ф. 2, № 633. Дата автографа. 1896 року.

 

Єврейська мелодія.- Вперше надруковано в ЛНВ, 1898, кн. 5, с. 146-147. Автографи: ф. 2, № 644 (чорновий) та два ідентичні чистові: ф. 2, № 642, № 643. Дата чорнового автографа: 21.04.1896. Колодяжне. В зб. «Думи і мрії» стоїть інша дата: 26.06.1896 р.

 

Ave regina! - Вперше надруковано в зб. «Думи і мрії», с. 87- 88. Автографи: ф. 2, № 630 (чорновий); ф. 2, № 629 (чистовий). Дата автографа: 21.08.1896 р.

 

To be or not to be? - Вперше надруковано в зб. «Думи і мрії», с. 89-90. Автограф: ф. 2, № 711. Дата, автографа: 10.09.1896.

 

З ПРОПАЩИХ РОКІВ

 

Уперше як цикл з двох віршів надруковано у зб. «Думи і мрії», с. 90-92. Автографи: ф. 2, № 655 (чорновий); № 654 (чистовий). Дата чистового автографа поезії «Я знаю, так, се хворії примари...»: 28.12.1896 р.; «Обгорта мене туга, болить голова...»: 19.01.1897 р.

 

До товариша.- Вперше надруковано у зб. «Думи і мрії», с. 92- 93. Автограф: ф. 2, №