Іван Антонович Єфремов - Туманність Андромеди, Іван Антонович Єфремов

– Чекати! Я відхилив трохи зореліт. Але ми проходимо надто близько. Йде боротьба між тяжінням зірки й зменшуванною швидкістю «Тантри». Вона летить тепер, як місячна ракета, і коли встигне віддалитися, то ми підемо до Сонця. Правда, час подорожі набагато збільшиться. Років через тридцять ми надішлемо сигнал виклику, а ще через вісім років надійде допомога…

– Тридцять вісім років! – ледве чутно шепнув Бер на вухо Інгрід.

Та різко сіпнула його за рукав і відвернулась.

Ерг Ноор відкинувся у кріслі й поклав руки на коліна. Мовчали люди, тихо співали прилади. Інша, безладна і тому начебто погрозлива мелодія впліталася в пісню настроювання навігаційних приладів. Майже фізично відчутний поклик залізної зірки, реальна сила її чорної маси, що гналася за кораблем, який втратив свою могутність.

Щоки Нізи Кріт пашіли, серце калатало. Для дівчини ставало нестерпним це бездіяльне чекання.

…Поволі минали години. Один за одним у центральному посту з’являлися члени експедиції, які прокинулися. Число мовчальників зростало, поки не зібрались усі чотирнадцять чоловік.

Сповільнення корабля зробило його швидкість меншою за швидкість утечі.[20] «Тантра» не могла відійти від залізної зірки. Люди, забувши про сон і їжу, не залишали поста управління багато томливих годин, протягом яких курс «Тантри» викривлявся все більше, поки корабель не полетів по згубному орбітальному еліпсу. Доля «Тантри» стала зрозумілою кожному.

Несподіваний зойк примусив усіх здригнутись. Астроном Пур Хісс зірвався з місця і змахнув руками. Його перекошене обличчя стало невпізнанним. Страх, жалість до самого себе і жадоба помсти стерли всякі сліди думки з обличчя вченого.

– Він, це він, – зарепетував Пур Хісс, показуючи на Пела Ліна, – бовдур, пеньок, нікчемний черв’як!.. – Астроном захлинувся, намагаючись пригадати давно зниклі з ужитку лайки пращурів.

Ніза, яка стояла поруч, гидливо відступила. Ерг Ноор підвівся.

– Осуд товариша не допоможе. Минули часи, коли помилки могли бути навмисними. А в даному випадку, – Ноор недбало покрутив рукоятками лічильної машини, – як бачите, ймовірність помилки тут тридцять процентів. Якщо додати до цього неминучу депресію в кінці чергування і ще запаморочення від розгойдування зорельота, то я не сумніваюся, що й ви, Пур Хісс, допустилися б тієї самої помилки.

– А ви? – уже з меншою люттю вигукнув астроном.

– Я – ні. Мені довелося бачити таке саме страховище в тридцять шостій зоряній… Я винен – маючи намір сам вести зореліт у недослідженому районі, я не передбачив усього, обмежившись простою інструкцією.

– Як ви могли знати, що вони без вас заберуться в цей район?! – вигукнула Ніза.

– Я повинен був це знати, – твердо відповів Ерг Ноор, відхиляючи дружню допомогу Нізи, – про це є рація говорити тільки на Землі…

– На Землі! – заволав Пур Хісс, і навіть Пел Лін спантеличено насупився. – Говорити про це, коли все втрачено і попереду неминуча загибель.

– Попереду не загибель, а велика боротьба, – твердо відказав Ерг Ноор, сідаючи в крісло перед столом. – Сідайте! Поспішати нікуди, поки «Тантра» не зробить півтора оберта…

Присутні безмовно підкорились, а Ніза обмінялася посмішкою з біологом – торжествуючою, незважаючи на всю безнадійність моменту.

– Зірка, без сумніву, має планету, я гадаю, навіть дві, якщо взяти до уваги кривизну ізограв.[21] Планети, як бачите, – начальник експедиції швидко накреслив акуратну схему, – повинні бути великими і, отже, мати атмосферу. У нас немає поки що потреби сідати – ми маємо ще багато атомарного твердого кисню22. – Ерг Ноор замовк, збираючись з думками. – Ми станемо супутником планети, описуючи навколо неї орбіту. Якщо атмосфера планети виявиться придатною і ми витратимо своє повітря, планетарного пального вистачить, щоб сісти і покликати на допомогу, – вів далі він. – За півроку ми обчислимо напрямок, передамо про Зірду, викличемо рятувальний зореліт і врятуємо наш корабель.

– Якщо врятуємо… – скривився Пур Хісс, стримуючи приплив радості.

– Авжеж, якщо! – згодився Ерг Ноор. – Але це чітка мета. Треба зібрати всі сили на її досягнення. Ви, Пур Хісс і Інгрід, ведіть спостереження над планетами і обчислюйте їх розміри. Бер і Ніза, обчисліть за масою планет швидкість втечі, а потім – орбітальну швидкість і оптимальний радіант[22] обертання зорельота.

Дослідники почали готуватися на всякий випадок і до посадки. Біолог, геолог і лікар готувалися скинути розвідувальну станціюробота, механіки настроювали посадочні локатори й прожектори, збирали ракетусупутник для передачі повідомлення на Землю.

Після пережитого жаху та безнадії працювалося особливо добре, робота переривалася тільки під час гойдання зорельота в завихреннях гравітації. Але «Тантра» вже так уповільнила швидкість, що її коливання більше не були вбивчими для людей.

Пур Хісс та Інгрід визначили наявність двох планет. Від наближення до зовнішньої довелося відмовитись – величезна, холодна, оповита густою, певно, отруйною атмосферою, вона загрожувала загибеллю. Якщо вже вибирати вид смерті, то, мабуть, краще було б згоріти біля поверхні залізної зірки, ніж потонути в пітьмі аміачної атмосфери, увігнавши корабель у тисячокілометрову товщу льоду. Такі самі страшні велетенські планети були і в Сонячній системі – Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.

«Тантра» неухильно наближалася до зірки. Через дев’ятнадцять діб визначилися розміри внутрішньої планети – вона була більша за Землю. Знаходячись близько від свого залізного сонця, планета з шаленою швидкістю мчала по своїй орбіті – її рік навряд чи був більший за дватри земні місяці. Невидима зірка Т, мабуть, достатньо обігрівала її своїм чорним промінням – при наявності атмосфери там могло бути життя. В цьому разі посадка ставала особливо небезпечною…

Чуже життя, що розвивалося в умовах інших планет, іншими шляхами еволюції, життя в загальній для космосу формі білкових тіл було надзвичайно шкідливе для мешканців Землі. Захисні пристосування організмів проти шкідливих покидьків і хвороботворних бактерій, вироблені за мільйони століть на нашій планеті, були безсилі проти чужих форм життя. В такій же мірі життя з інших планет наражалося на небезпеку на нашій Землі.

Основна діяльність тваринного життя: вбиваючи – пожирати і пожираючи – вбивати, при зіткненні тварин різних світів проявлялася з гнітюче неприхованою жорстокістю. Неймовірні хвороби, блискавичні епідемії, шкідники, які страшенно розмножилися, жахливі пошкодження супроводили перші дослідження населених живими організмами, але безлюдних планет. Та й населені мислячими людьми світи зробили безліч спроб і довго готувалися до того, щоб вступити в безпосередній зорелітний зв’язок. На нашій Землі, віддаленій од центральних, багатих на життя згущених зон Галактики, ще не бувало гостей з планет інших зірок, представників інших цивілізацій. Рада Зореплавання тільки нещодавно закінчила підготовку до прийому друзів з недалеких зірок – із Змієносця, Лебедя, Великої Ведмедиці і Райського Птаха.

Ерг Ноор, стурбований можливою зустріччю з невідомим життям, дав розпорядження витягти з далеких