Володимир Опанасович Обручев - Оповідання

також углиб твердої кори, яка тепер уже здригалася від вибухів, що супроводжували розпад і зіткнення води з розплавом. Землетруси не давали населенню західної півкулі спокою ні вдень, ні вночі, руйнуючи поступово всі будівлі. Багато хто жив уже в куренях чи наметах серед полів.

Побоюючись невідворотної загибелі всієї планети, учені західної півкулі задумали описати причини і розвиток цієї катастрофи, викласти цей опис на металевих пластинках у кількох десятках екземплярів і вмістити їх у великі скляні кулі, які могли б здійснити переліт через міжпланетний простір і впасти, подібно до метеорита, на найближчі планети, населені розумними істотами, щоб розповісти їм про нашу долю і застерегти від дій, що можуть викликати аналогічне нещастя.

Для цієї роботи на невеликому острові серед океану, далеко від материків обох півкуль, влаштували станцію спостереження в розрахунку, що розплавлення кори торкнеться цієї частини поверхні найпізніше. На острові є також глибока шахта з сейсмічною станцією, зручною для реєстрації хвиль глибоких землетрусів. На цій станції приготують описи, які на початку остаточної катастрофи будуть уміщені в кулі зі скла, схожого за складом на породи деяких метеоритів і настільки прозорого, щоб мешканці іншої планети, які знайдуть таку кулю, помітили її вміст, розбили її і прочитали історію катастрофи. Велика кількість заготованих куль дозволить сподіватися, що хоча б одна чи дві витримають політ і впадуть на сушу, де їх колись виявлять.

Поволі, але зі страхітливою постійністю розширювалося вогненне озеро, виразка розпаду на головному материку західної півкулі росла, захоплюючи і знищуючи горби і рівнини, міста і селища, поля, луги і ліси по всьому своєму колу. Що більше розширювалася виразка, то сильнішою ставала спека, що видихалася нею, спалюючи в околицях рослинність. Пекучі вітри розходилися з вогненного озера, все навколо нього висохло, і все, що могло горіти, займалося. Пожежі винищували поля і засохлі ліси, села й міста. Населення відступало перед вогнем, рятувалося. Уряд організував виселення на інші материки західної півкулі, де жити ставало все тісніше, а отримувати прожиток усе важче, незважаючи на строге нормування харчів.

Минув ще рік і вогненна виразка розпаду, розширюючись на всі боки, досягла морських берегів головного материка західної півкулі. Море в багатьох місцях почало уриватися вглиб виразки. Вода, стикаючись з розплавленими масами, перетворювалася на пару, вибухи не припинялися ані на хвилину. Сподівання, що вода океану заллє всю виразку, що боротьба вогню і води закінчиться перемогою останньої і розпад припиниться, не виправдалися. Хмари стали огортати всю планету, все частіше лили дощі, здригання ґрунту посилилися, землетруси зруйнували всі споруди, окрім найпростіших і найміцніших; населення жило в землянках, куренях і наметах. Промисловість завмирала, заводи і фабрики були зруйновані. Доводилося підтримувати лише землеробство і скотарство задля отримання їжі. Через часті дощі і спеку, що її випромінювала вогненна виразка, на всіх уцілілих материках західної півкулі розвинулася буйна рослинність. Це сприяло скотарству, але перешкоджало хліборобству. Довелося встановити посилений обмін зі східною півкулею, міняючи плоди і продукти скотарства на хліб.

У східній півкулі невдовзі після рішучого удару західного союзу, який знищив правителів цілого ряду держав, почалися хвилювання, що поступово переросли у громадянську війну, яка в деяких державах незабаром закінчилася встановленням народного уряду, а в інших затягнулася. Землетруси і дощі, що стали вже лихом на західній півкулі, почали розповсюджуватися, у міру розширення вогненної виразки розпаду, також на материки східної, хоча в слабшій формі. Населенню східних держав було вже відомо, що виникнення розпаду і знищення материків західної півкулі викликане злочинними діями союзу їх скинутих правителів. Тому переговори про переселення людей із західних материків на східні, до якого доведеться удатися, якщо розпад не зупиниться, зустріли прихильне ставлення народних урядів східних держав. На західних материках почали завчасно споруджувати кораблі і баржі для перевезення населення з його майном, худобою, машинами. Доводилося думати, що на цих кораблях і баржах з часом доведеться рятуватися всім уцілілим, якщо розпад розповсюдиться і на східні материки.

Так минали тижні і місяці. Виразка розпаду пожирала сушу західних материків поволі, але нестримно, отруюючи спекою, зливами і землетрусами все життя на тій площі, яка вціліла і постійно скорочувалася, де жити ставало все тісніше і голодніше. Але роботи зі спорудження плавучих засобів, з підготовки переселення і з добування прожитку проводилися за планом, без послаблень і підтримували енергію населення, не допускаючи виникнення відчаю та паніки.

Минув ще рік. Суша західної півкулі зникла, а населення опинилося на кораблях і баржах. Океан між материками обох півкуль мав значну ширину, і під час плавання декілька суден зі всіма пасажирами і вантажем було потоплено штормами. На східній півкулі переселенцям відвели найпівнічніший материк, бідно населений через холодний клімат і малородючі ґрунти. Але переселенці привезли з собою розбірні будиночки, сільськогосподарські знаряддя, худобу, добрива та насіння; була весна, і переселенці дуже швидко обробили всі зручні землі, показавши старожилам приклад планомірної організації колективної праці та інтенсивнішого використання земельної площі для максимального одержання продуктів.

Величезна виразка розпаду поглинула вже всі західні материки, тобто понад третину суші планети і десяту частину всієї її поверхні. Але повторна зйомка східної околиці виразки показала, що протягом кількох місяців ця околиця пересунулася на схід лише на відстань десяти-дванадцяти кроків, тобто навіть у межах можливої похибки вимірювань. З’явилася надія, що розширення виразки припинилося, що океан, який боровся з вогнем з усіх боків, подолав розплавлення кори. Населення, яке жило вже два роки в страшній тривозі і очікуванні загибелі в недалекому майбутньому, почало заспокоюватися. Проте група західних учених, що влаштувала станцію для точних спостережень на невеликому острові і готувала опис грізного явища для міжпланетного снаряда, не довіряла оманливій зупинці розпаду і продовжувала дослідження. У розпорядженні вчених були морське судно для роз’їздів і промірів, літаючий корабель для спостережень над вогненною виразкою з висоти і сейсмічна станція на дні глибокої шахти. Вони видавали «Бюлетень атомної небезпеки», який доводилося друкувати на судні, оскільки хід типографської машини на острові розладнувався від струсів. Спостереження цієї групи незабаром показали, що виразка розпаду перестала помітно розширюватися за рахунок площі океану. Це можна було пояснити дією його вод, що вторгалися з усіх боків і охолоджували розплавлену масу. Проте доводилося думати, що розпад, можливо, лише змінив напрям і замість периферійного і поверхневого зробився радіальним і глибоким. Посилилися удари землетрусів, що виходили з глибших шарів, а спостереження з літаючого корабля