Володимир Опанасович Обручев - Оповідання

на великій висоті над вогненним морем виявили, незважаючи на завислу в повітрі постійну і густу пелену хмар, що кипіння вогненної маси посилюється. З вируючої поверхні час від часу виривалися вогненні фонтани, що виносили розплавлену масу вгору на чотири-п’ять тисяч метрів. З часом ця висота все збільшувалася. Ці постріли вогню, що нагадували сонячні протуберанці, разом з жарою примушували літаючий корабель під час спостережень триматися на висоті семи чи восьми тисяч метрів і вживати особливих запобіжних заходів. Дерево та інші займисті речовини довелося вилучити з конструкції корабля; двигун використовував, звісно, силу атомної енергії, а не пального.

Спостереження на дні шахти також показали, що кожен вогненний фонтан є продуктом сильного вибуху в результаті розпаду атомів на глибині і що цей розпад розвивається все глибше в тілі планети. Ставало цілком очевидно, що він продовжуватиметься, посилюючись, доти, поки не подолає сили зчеплення у вцілілій значнішій частині кори планети, і тоді планета вибухне, наче бомба, повністю розпавшись на дрібні частини, або ж тверда кора, розірвана вибухом на шматки, відокремиться, відкинута в різні боки, а внутрішня розплавлена частина планети перетвориться на деякий час на самосвітну зірочку.

У цьому вчені на острові вже не сумнівалися: планеті загрожувала неминуча загибель, вибух, який, звісно, мав знищити все живе. Але після довгого обговорення вони прийшли до висновку, що цю жахливу перспективу потрібно приховати від населення. Що воно виграє, дізнавшись про неї? Нічого! Почнеться паніка, відчай. В очікуванні неминучої загибелі геть уся корисна і необхідна робота зупиниться, одних охопить повна апатія, інші захочуть використати останні тижні чи місяці життя для задоволень. Почнуться божевільні оргії, як у середні віки під час чумних епідемій, а засоби для них здобуватимуться крадіжкою, грабежем і вбивством. Багатьох охопить буйне чи тихе божевілля, частково на релігійному ґрунті, і поряд з несамовитими оргіями відбуватимуться релігійні процесії, моління, жертвопринесення, а також масові самогубства. А якщо загибель затягнеться — запаси їжі, не поновлювані працею, будуть вичерпані і почнеться вмирання від голоду. Це буде жахливе видовище — населення в очікуванні страшної страти, що втрачає подобу розумних істот.

Отож, не маючи сил і можливості припинити атомний розпад і запобігти загибелі планети, учені вирішили зберігати найсуворіше мовчання щодо неминучої загибелі і публікувати лише втішні відомості про поступове скорочення розпаду, про початок затвердіння надр, яке неминуче супроводиться сильними струсами кори. Хай останні дні, коли загибель стане очевидною для всіх, настануть без попередження; це буде гуманніше.

А крім того, чи можемо ми, учені, бути безумовно упевненими, що загибель неминуча, що розпад не зупиниться на якійсь стадії, не завершившись розривом, що процес не піде назад і відновиться нормальне становище? Ми не можемо поручитися, що цього не відбудеться. І навіть у разі одного шансу на щасливий кінець зі ста ми не маємо права стривожити населення і позбавити його радості життя.

Ми вирішили спостерігати, обманювати населення планети, продовжувати роботу і в останні хвилини, коли загибель буде безсумнівною, приготувати останні снаряди для міжпланетних польотів. Значна частина їх уже готова, і листи вміщені у склоподібну масу. Лише у невеликій частині їх, яку ми закінчимо під час останніх днів життя, може виявитися опис катастрофи, що почалася».

Такий був текст на пластинках, уміщених у склоподібному метеориті, або керіїті (за місцем його знахідки на річці Керії). Очевидно, цей метеорит не належить до останніх, закінчених уже в дні катастрофи на маленькій планеті. Але сама знахідка на нашій планеті цього скляного снаряда з вкладеним у нього текстом на невідомій мові, виготовленого якимись розумними істотами, доводила, що катастрофа з невідомою планетою справді колись відбулася.

Чи було це не так давно? Снаряд був знайдений біля руїн буддійського монастиря. Якби він упав раніше від закриття монастиря, лами, напевно, знайшли б його і поставили на одному з вівтарів або відправили до Лхаси Далай-ламі чи до Пекіна китайському імператорові. Можливо, він упав після того, як монастир було закрито, що сталося, на думку Стейна, якихось років п’ятсот тому? Пустельність місця могла пояснити те, що ніхто раніше від Стейна не побачив снаряда. Але протягом останніх п’ятисот років на Землі були вже астрономи і обсерваторії, які повинні були побачити дивний вибух не такої далекої від нас планети у вигляді зірки, що раптово спалахнула або поволі розгоралася. У літописах астрономів подібних записів не виявилося. Тому можливе також припущення, що метеорит упав раніше, що він зарився в пісок пустелі при падінні або був засипаний піском і лежав під ним цілі століття і лише потім, вже після закриття монастиря, оголився при розвіюванні піщаного бархана і випадково потрапив на очі Стейну. В цьому випадку він міг упасти на нашу Землю і тисячі років тому, можливо, багато тисяч, але не раніше від утворення пустелі Такла-Макан. Нарешті, можливо, що метеорит до падіння на Землю кружляв у міжпланетному просторі, літав по орбіті підірваної планети сотні тисяч або мільйони років, поки випадкова сила не змінила траєкторію його руху. Словом, ми не знаємо, коли трапилася описана катастрофа, але що вона трапилася і що ще на одній планеті нашої Сонячної системи були розумні істоти — в цьому тепер не доводиться сумніватися.

Опис причин катастрофи, атомного розпаду, викликаного нерозумними діями розумних істот, повинен змусити нас глибоко задуматися саме в даний час, коли і на нашій Землі навчилися здобувати атомну енергію і робити атомні бомби.

1947

ЗМІСТ

Видіння у Гобі

Політ по планетах

Пригода у Нескучному саду

Загадкова знахідка

Примітка
1

Це місце послання розшифрувати не вдалося. — Прим. авт.

(обратно)
Оглавление Володимир Обручов ФАНТАСТИЧНІ ОПОВІДАННЯ ВИДІННЯ У ГОБІ ПОЛІТ ПО ПЛАНЕТАХ ПРИГОДА У НЕСКУЧНОМУ САДУ