Микола Петрович Трублаїні - Пригоди в повітрі

— Ось вам мої поштарі, — каже вона.

— У нас радіо, — відповідає пілот.

А ви все-таки візьміть. Ви пошлете мені листа голубиною поштою.

У ВИСОЧІНЬ

До аеростата підбіг Янків приятель Гарик.

— Товаришу Кучерявий, — задихаючись від швидкого бігу і хвилювання, прохрипів Гарик, — нещастя! Автомобіль професора Гуттага зіткнувся з грузовиком. Професора відвезли до лікарні непритомного.

Всі стривожено обступили хлопця, що приніс ту звістку. Пілот нахмурився і хвилину мовчав. Потім звернувся до начальника авіаклубу.

— Що ж, полечу один. Дуже шкода, що немає професора, бо сам я не зможу зробити всіх спостережень, які він намічав. Але виліт відбудеться.

— Я лечу з вами! — крикнув Янко. — Я зможу де в чому замінити свого вчителя професора Гуттага.

Саме в цей час Гандзя помітила біля аеростата сірого кота. Це був Муркало. Дівчина замахнулась на нього. Кіт злякався і плигнув просто в гондолу. Але там на нього замахнувся Янко, і Муркало кинувся на сітку, що з'єднувала гондолу з аеростатом. Він швидко видряпався наверх.

— Відходьте, відходьте! — загукали розпорядники. Робітники відпустили канати, що притримували аеростат, і повітроплавці опинились у повітрі.

МУРКАЛО ЛІЗЕ В ГОНДОЛУ

— Ми піднялись на шість кілометрів над землею. Нас несе на північний схід. Мороз двадцять градусів, — обмінювались спостереженнями Кучерявий і Янко.

Внизу під ними виднівся ліс. Він скидався на кущики трави. Праворуч розлилося озеро. Ліворуч лежало місто.

Кучерявий підтримував зв'язок з землею по радіо. Він повідомляв, де знаходиться аеростат.

Минуло дві години, як вони летіли. Обидва почували себе чудово, не сподіваючись ніяких неприємностей. А неприємності вже чекали на них.

Вони не могли бачити, що зверху на аеростаті сидів Муркало, який тремтів від холоду і збирався злазити вниз.

Випустивши кігті, жалібно нявкаючи, він поліз.

Ніхто не бачив, як це сталося. Але радіо було попсоване Муркалом, коли він падав, зірвавшись з сітки. З переляку кіт заметався по гондолі і вискочив на борт. В останній момент він учепився за довгий мотузок, що звисав з гондоли.

Радіозв'язок було перервано.

Янко помітив під гондолою кота, і обурені повітроплавці витягли його в гондолу.

— Що ж, будемо одсилати першого листа голубиною поштою, — сказав Кучерявий.

ОРЕЛ ШУКАЄ ЗДОБИЧІ

Степовий орел знявся в піднебесся. Він плив у повітрі, наче планер, розпластавши величезні крила. Махнувши ними, він одразу підносився на десяток метрів.

Гострими маленькими очима орел озирав низину на багато кілометрів навколо. Хижак шукав здобичі. Кожну мить він готовий блискавкою впасти на куріпку чи зайця і підняти їх під хмари.

Раптом орел помітив чималого птаха, що летів на південний захід. То поштовий голуб ніс першого листа з аеростата. Тим листом повітроплавці сповіщали, що в них попсовано радіо, та над якою місцевістю вони пролітали. Листа прикріпили голубові до ніжки. І хоч лист був не важкий, але утруднював літ. Голуб помітив напасника і, намагаючись сховатись, знижувався до землі. Орел не зводив з нього очей. Ще більше розправивши крила, птах-мисливець ринув униз.

Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орлячих пазурах.

БУРЯ

Порив вітру шарпнув аеростат убік. Повітроплавці відчули той поштовх і стривожено перезирнулись.

Вітер дужчав. По небу повзли хмари. Погода швидко гіршала. Внизу розлігся ліс, і Кучерявий знав, що це дуже незручне місце для спуску.

Вітер все сильніше й сильніше кидав аеростат. Його пориви набирали шаленої сили, швидкість перебільшувала сто кілометрів на годину. Повітроплавці помітили, що аеростат знижується. Незабаром вони вже були на висоті півтори тисячі метрів над землею.

— Викидай баласт! — скомандував Кучерявий.

Янко скинув усі мішечки з піском, які висіли під гондолою. Аеростат трохи піднявся.

В цей час чорні хмари облягли все навколо. Блискавка вогняною пружиною перетяла небо. Могутній удар грому покотився в хмарах з такою силою, ніби велетенські скелі скочувались з гір. Сипнув дощ і перетворився в таку зливу, що, здалось, море піднялось на небо і, продірявивши хмари, падало на землю.

ДЕ АЕРОСТАТ?

Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Друзі повітроплавців непокоїлись. Ніхто не знав, де аеростат. Ніхто не міг сказати, що сталося з повітроплавцями.

Несподівано налетіла буря, і ще більша тривога охопила друзів Кучерявого і Янка.

Буря лютувала над містом, полями й лісами. Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи. Цілу ніч здригалася земля від розкотистих вибухів грому.

Ранком дощ ущух, і тільки над обрієм піднялося сонце — зникли пошматовані хмари. Під сонцем горіли дощові краплі на травах і деревах. Сонце зазирало в калюжі й радісно усміхалось співам птахів, гудінню бджіл.

Ранком у віконце до Гандзі постукав голуб. Це був поштар із звісткою від повітроплавців.

«Випускаємо другого голуба. Наше радіо не працює. Потрапили в бурю. Вітер несе аеростат