Крістіні Нестлінгер - Маргаритко, моя квітко

про те, як гарно їй було під дашком плаща-намету, вона не згадала. І про ту думку: «Байдуже, чи він бреше…» – вона теж не обмовилась.

– І що буде далі? – спитала мама.

– В будь-якому разі ми не розійшлися ворогами, – сказала Маргарита.

– А тепер добре послухай, моя доню, – мама скрутила з Маргаритиної вологої футболки товстеньку ковбаску. – Як на мене, то тут усе ясно! Кальб веде нечесну гру! Йому хочеться з тобою цілуватися, тулитися до тебе, мацатись. Але ти для нього недостатньо вродлива, щоби визнати перед іншими, що ти його дівчина!

– Але ж він їм усе розповів, – заперечила Маргарита. Мама розлючено кинула футболку на підлогу.

– Що він розповів? – крикнула вона. – Що він твій хлопець? Що ти йому подобаєшся? – Вона похитала головою. -Ні, що він тебе цілував і мацав! Типово! Як мисливець про здобич – ось як він говорить про дівчат! Ти що, не помічаєш різниці?

Звісно, Маргарита помічала різницю. Однак вона сказала:

– Але якось же я йому подобаюся. Я це бачу!

– Мене бере така лють, як подумаю, що якісь придуркуваті хлопці стоять, як ті півні, і гуртом обговорюють тебе і твої груди! – говорячи це, мама з розмаху вдарила щіткою по умивальнику.

Глибоко вражена і приголомшена Маргарита навпочіпки сиділа у ванні. Такого сплеску материнської любові вона ще ніколи не бачила.

– А що мені було робити? – пригнічено спитала вона. Виходячи з лазнички, мама сказала:

– Ти в жодному разі не повинна принижуватися до того, щоби ставати об'єктом чиєїсь хоті!

Довго, аж поки вода зовсім не вистигла, Маргарита сиділа у ванні й думала над маминими останніми словами. Вони не йшли їй із голови і коли вона милася під душем та витиралася. Вона забула про них лише тоді, коли хотіла зачесати волосся і не змогла знайти бальзам. Без бальзаму для волосся, це Маргарита знала точно, їй доведеться годинами розплутувати пасмо за пасмом, вириваючи жмутки завбільшки з цапину бороду. Вона вийшла до передпокою і гукнула:

– Меді! Меді! Ти мені потрібна, збігай до магазину!

Меді не відповіла. З вітальні лунала мелодія з «Кур'єра імператриці» – старого серіалу, який повторювали в передвечірній програмі. Меді була фанаткою «Кур'єра». Ніщо зараз не змогло би відірвати її від телевізора – ні пожежа, ні тисячі гримучих змій, і вже аж ніяк не прохання сестри купити бальзам до волосся. Маргарита навіть не намагалася. Вона пішла в кухню до мами. Мама запихала в сушильну камеру білизну. Маргарита запитала, коли повернеться Гансик. Мама, знизуючи плечима, відповіла, що не знає: все залежатиме від того, що Манфредова мама приготувала сьогодні на вечерю.

– Мені потрібний бальзам! – Маргарита показала на свій скуйовджений чуб. – Бальзам закінчився!

– О'кей, – зітхнула мама. Вона пішла до передпокою і вже хотіла скинути капці й перевзутись у черевики, аж тут відчинилися двері й увійшов тато. Тато кивнув мамі та Маргариті й почав розщіпати плащ.

– Не роздягайся, – попросила його мама. – Зроби таку ласку, принеси Маргариті бальзам для волосся.

– Я? – тато поглянув так спантеличено, ніби йому зробили якусь непристойну пропозицію.

– Мені треба вдягатись! А ти вбраний! – сказала мама. Вона прихилилася до вішака і схрестила руки на грудях. Маргарита помітила: йдеться не про вдягання, йдеться про принцип.

– Я навіть не знаю, що таке бальзам для волосся, – спробував викрутитися тато і розстебнув останній ґудзик плаща.

– Продавець знає, цього вистачить, – сказала мама.

Тато сердито поглянув на маму, тоді знову застебнув плащ і вийшов із квартири. Двері він за собою захряснув так, що загойдалася лампа в передпокої. Маргарита почувалася ніяково. Не досить того, що між татом і мамою останнім часом і так були сварки та непорозуміння. Тепер, через цей дурнуватий бальзам для волосся, вона стала учасницею суперечки й опинилася на боці мами. А цього вона зовсім не хотіла.

– Корона йому з голови не впаде, – сказала мама. – Ну, хіба це не смішно! Уяви собі, якби я за кожним разом, коли треба щось зробити чи щось принести, робила такі міни!

– Це тому, іро він не звик, – спробувала виправдати тата Маргарита.

– І який з цього висновок? – мама подивилася так, ніби була завучкою передпенсійного віку, а Маргарита – ученицею, котра ось-ось провалить іспит. – А висновок такий, що він мусить звикати! – виголосила мама, не чекаючи на відповідь Маргарити, і повернулася до кухні.

Маргарита залишилась у передпокої. Чекаючи на тата, вона думала: «Здається, річ зовсім не в маминому схудненні! Проблема в чомусь іншому! В чомусь зовсім-зовсім іншому!»

її розмірковування перервав засапаний тато. Його можна було почути ще на сходах. Відхекуючись і зітхаючи, він відчинив двері квартири.

– Ось, моя рідна, – сказав він і кинув їй велику білу пляшку. На ній було написано «Ланком де Парі». Такого шалено дорогого бальзаму для волосся у Закмаєрів не було ще ніколи.

– Дякую, тату, – сказала Маргарита і зникла в лазничці. Промиваючи волосся, вона продовжувала думати про маму. «Може, вона вже не любить тата? – припустила дівчина. – Багато хто з роками втрачає любов. А може, вона ніколи його особливо не любила… Зрештою, вони ж побралися через те, що в мами мала народитися я. Можливо, якби не я, вона би вийшла заміж за когось зовсім іншого!

Маргарита сушила волосся, намагаючись зробити його якомога рівнішим. Саме в той момент, коли вона взялася за останнє пасмо, з кухні долинув гучний зойк. Маргарита вимкнула фен і поспішила на кухню. Там вона побачила тата, котрий стояв перед кошиком із білизною, тримаючи в кожній руці по парі довгих білих підштанців. Мама сиділа за кухонним столом.

– Ах, отак, отак-от!? – репетував тато. – Оце радникові май-тки. – Він кинув білизну на землю і витягнув іще кілька підштанців. – Отут ми маємо їхні шановні радницькі майтки! – кричав він. – Чудово!

– Можеш не лічити, – сказала мама тремтячим голосом. – їх одинадцять. Я мала занести їх до пральні, та якщо виперу сама, то зароблю сотню!

Тато копнув білизну, яка лежала на підлозі, й попрямував до дверей кухні. Звертаючись до Маргарити, він сказав:

– Вона геть здуріла! У неї в голові не лишилося нічого, крім грошей і голодування!

– Не втягуй дитину в наші справи, – озвалася мама. Тато зупинився і простягнув руку в бік мами:

– А якщо вже ти заробляєш гроші, то я попрошу, щоби ти теж давала свою частку