Грегорі Девід Робертс - Шантарам

— Та ні, не пригадую такого.

— Думаю, з його боку це не випадкова забудькуватість. Партія Шив Сіна — це майбутнє лице Бомбея. А їхні методи і їхня politique[36], можливо, майбутнє всього людства.

— А що у них за політика?

— Її можна назвати етнічною, регіональною і мовною. Всі люди, що говорять не нашою мовою,— наші вороги,— відповів він, скривившись у гидливій гримасі і загинаючи пальці на лівій руці. Руки були дуже білі, м’які, а нігті брудні.— Це політика залякування. Ненавиджу політику, а понад усе політиків. Їхня релігія — людська захланність. Взаємини людини з її ж таки захланністю — це суто особиста справа, ти згоден? На боці Шив Сіни поліція, тому що це партія Махараштри, а більшість рядових поліціянтів родом з цього штату. У їхніх руках майже всі нетрища, а також профспілки і частково преса. У них є практично все — крім грошей. Правда, їх підтримують цукрові королі й деякі гендлярі, але справжні гроші — ті, що дає промисловість і чорний ринок,— йдуть парсам та індусам з інших міст, а також мусульманам, найненависнішим з-поміж усіх. Через ці гроші й іде боротьба, guerre économique[37], а раса, мова, релігія — це тільки балаканина. І щодня вони більшою чи меншою мірою міняють обличчя міста. Навіть назву змінили — кличуть його не Бомбей, а Мумбаї. Правда, поки що вони користуються старими міськими картами, але скоро викинуть і їх. Заради досягнення своєї мети вони підуть на все, об’єднаються з ким завгодно. Можливості у них є. Дуже багаті перспективи. Кілька місяців тому сайники — зрозуміло, не ті, що займають чільні пости,— уклали договір з Рафіком і його афганцями, а також з поліцією. Отримавши гроші й обіцянку деяких привілеїв, поліція зачинила всі опіумні курильні в місті, окрім декількох. Десятки чудових салонів доброчесних громадян, що відвідувалися поколіннями, за тиждень припинили своє існування. Назавжди! Мене в принципі не цікавить ні політичний свинарник, ні тим більше бойня великого бізнесу. Єдине, що перевершує політичний бізнес в жорстокості і цинізмі,— це політика великого бізнесу. Але тут вони спільно накинулися на традиційну торгівлю опіумом, і це виводить мене з себе. Що таке Бомбей без його чанду — опіуму й опіумних кубел, дозвольте запитати? Куди ми котимося? Це просто ганьба.

Я спостерігав за людьми, про яких говорив Дідьє. Стіл їхній був заставлений стравами з рису, курчат і овочів. Не піднімаючи очей від тарілок і не розмовляючи, вони зосереджено рухали щелепами.

— Мені подобається твоя фраза про політичний бізнес і про політику великого бізнесу,— усміхнувсь я.— Просто афоризм.

— На жаль, друже мій, не можу претендувати на авторство. Я почув цю фразу від Карли і відтоді повторюю її. На мені багато гріхів — майже всі, які є на світі,— але чужих дотепів я не привласнював.

— Це так шляхетно з твого боку,— всміхнувсь я.

— Ну, якісь межі все ж таки треба знати,— розсудливо мовив Дідьє.— Зрештою, цивілізація складається з того, що ми забороняємо, а не з того, що ми допускаємо.

Він помовчав, барабанячи пальцями по холодному мармуру, потім глянув на мене.

— А це вже моє,— озвався він, мабуть, зачеплений тим, що я не оцінив його вислову. Коли з мого боку, як і раніше, не почулося ніякої реакції, він уточнив: — Цю фразу щодо цивілізації я сам склав.

— З біса дотепна,— поспішив запевнити його я.

— Ну, не перебільшуй,— скромно похнюпився він. Наші погляди зустрілися, і ми розреготалися.

— Прошу вибачення за цікавість, але що за резон у всьому цьому для Рафіка? — запитав я.— В закритті опіумних кубел, я маю на увазі. Чому він погодився в цьому брати участь?

— Погодився? — спохмурнів Дідьє.— Та це була його власна вигадка. На гараді, низькоякісному героїні, можна заробити більше грошенят, ніж на опіумі. Тепер всім, хто звик до чанду, довелося перейти на гарад. А ним володіє Рафік. Не всім, звісно. Одній людині неможливо проконтролювати всі потоки наркотиків, що йдуть з Афганістану через Пакистан. Проте йому належить значна частина низькоякісного героїну. Це дуже великі гроші, друже мій, дуже великі гроші.

— А чому політики це підтримують?

— Бачиш, з Афганістану привозять не тільки гашиш з героїном, а і зброю, військову техніку, вибухівку. Все це використовується, зокрема, сикхами в Панджабі й мусульманськими сепаратистами в Кашмірі. У руках бідняків-мусульман, що виступають проти Шив Сіни, ця зброя — велика сила. А якщо ти тримаєш під контролем наркотики, то можеш вплинути і на торгівлю зброєю. Тому партія Сіна відчайдушно бореться за контроль над зброєю, що надходить у їхній рідний штат Махараштру. Це дасть їм гроші і владу. Подивися на столик, що поруч з Рафіком і його зарізяками. Бачиш трьох негрів — двох чоловіків і жінку?

— Так. Я ще раніше звернув на неї увагу. Вона дуже гарна.

Гоже обличчя тієї жінки — з випнутими вилицями, зграбним носом і соковитими вустами — було ніби виточене з вулканічної породи. Зачіска її складалася з безлічі довгих тонких кісок, в які були вплетені намистинки. Обмінюючись жартами з друзями, вона сміялася, показуючи великі білі зуби.

— Гарна? Ну, не знаю. На мій погляд, хто в Африці гарний, то це чоловіки, а жінки просто дуже привабливі. А ось в Європі навпаки. Карла дуже гарна, я ніколи не зустрічав європейця такої краси. Але звернули з теми. Що я хотів сказати: ці негри — клієнти Рафіка, Нігерія. Рафік організував у Лагосі концесію — або, правильніше, дочірню компанію, яка є складовою частиною операції з сайниками. У партії Сіна є своя людина на бомбейській митниці. Отже чималі суми переходять з рук до рук. У аферу Рафіка залучено декілька країн: Афганістан, Індія, Нігерія, Пакистан — і різні сили: поліція, митники, політики...

— Бачу, цей Рафік — крутий хлопець! — мовив я досить недбалим тоном,— можливо, недбаліше, ніж хотів.

— Він афганець, а його країна воює. І тому він, як мовиться, готовий на все. Працює він на могутню мафію Валідлалла, а його найближчий друг — Чуга, один найнебезпечніших бандитів у Бомбеї. Але тут, в цій частині міста, реальна влада належить великому владиці Абделю Хадер Ханові. Він поет, філософ і повелитель кримінального світу. Його називають Хадербгай, тобто, Хадер-Старший-Брат. На цьому світі є й інші барони, у яких