Павло Петрович Коробчук - Священна книга гоповідань

був низький, ніби в удава, який глибоко затягнувся міцною сигарою. Він любив взяти людину за долоню в коридорі, в переході, на дитячому майданчику, подивитися їй в очі і спокійно промовити щось на кшталт такого: «не хвилюйся, все буде спокійно і закінчиться добре». Гопники ніяк не могли доперти, як шось може скоро стати ніштяк, якшо всьому оп-оп – і гаплик. Через ці всі лагідні слова, тримання людей за руки, інші подібні заманухи Малдавана вони думали, що він латентний гей.

я не пе ре ва рю ю

– Я не переварюю дітей, – сказав Молочник, прикурюючи цигарку на балконі. – Як можна терпіти цих однокліточних, сцикливих, підлих потвор! Он Івани, чув, задвинули, шо у їх знакомого, Кєлбаса з Бенделіані, малий нажав не ту кнопку на ноуті і весь вечір втикав японські геймультики. І шо? А то, шо через день питає в тата – тато, а ти дядя чи тьотя?

Кєлбас, про якого говорили пацани, був здорованем, в юності займався боксом, але після кількох складних переломів носа лікарі категорично заборонили йому спарингувати. Казали, що ще кілька таких травм, і він зможе тільки вдихати.

– А де тут підлість? – поцікавився Малдаван. – Це просто ознака дитячої неосвідченості.

– Вірняк! – відповів Молочник. – Підлість в тому, шо вони тупі. От вампіри! – махнув головою в бік кімнати, де гопники Івани дивилися фільм про вампірів, – вампіри на пастой будуть вампірами. Ти їм вина налий – вони сплюнуть, яблуко дай – викинуть назад на яблуню. У них тяга до крові в крові, ага? А дитина прибита на всю голову, і до того ж, як це в сантабарбарі казали, – самозакохана! Їй треба, щоб вся увага була на неї, поняв? Ну, тіпа, вона – епіцентр свого нарцисизма, во. Вампіру ж ця вся показуха до одного місця, атвічаю.

– Розумію, – відповів Малдаван і взяв за долоню Молочника. – Але ти не хвилюйся, не хвилюйся.

– Та йди ти зі своїми гомозаманухами, – огризнувся Молочник.

Він відкрив двері балкона й гукнув у кімнату:

– Івани, у нас пива уже галяки, може, хто зганяє?

– Може, твоя Муфта зганяє? – відповів І-три.

Муфта – це пікінес Молочника. Точніше, пікінесиха. Він її обожнює так, як вампіри обожнюють кров.

– Пацани, ви гості, вам і за пивом ходити. У нас тут такі правила, ми ж не цигани, – парадоксально аргументував Молочник.

За пивом пішов І-раз. День тривав типово, без жодних кісток у горлі.

дорога за пивом

– Вампіри – це тобі не діти, – переконував далі Молочник Малдавана, поки два Івани далі дивилися фільм про вампірів. – Я люблю вампірів, бо вони чесні. Діти концентровані на собі, самозалежні, во. А вампірам не треба ні сопель, ні цяцьок. Їм усе заміняє чужа кров.

– А мені мою кров заміняє дим, – романтично затягнувся Малдаван і поглянув у глибину вікна.

– Шо за чітвірастішия? – підстібнув Малдавана Молочник. – Дим має бути для того, шоб ти кашляв, коли так пафосно базариш.

Малдаван на це просто знову затягнувся.

Хлопці докурили цигарки і зайшли в кімнату до Іванів. Молочник сказав Малдавану, щоб він не сідав на зелений стілець, бо той останнім часом ламається – Молочник з нього кілька разів падав, у цієї меблини відпадає ніжка.

– Сядь на підлогу, не строй з себе інтелігента в другому поколінні.

До Молочника підбіг пікінес і почав тулитися мордою йому в ноги. Яка мила морррдяха, думав радісно Молочник. Які милі й вонючі ноги, думав пікінес Муфта і облизував Молочнику дрібні волосинки на коліні.

– Пікі-пікі! – примовляв Молочник. – Моя Муфточка дурнувата, скотинка моя волохата, як же я тебе люблю. Нема тобі пивка, кінчилося, зараз Іван принесе, моє пацаватеньке, пару ковтків тобі відсиплю.

Все, що любить Молочник, – фільми про вампірів, дівчат і Муфту.

У нього колекція фільмів про вампірів – і вамп-мюзикли, і голлівудські, і порно з вампірами, і дикий треш кінця вісімдесятих. Він фанат нереальних конспіративних теорій, вірить в НЛО і Бога, на вулиці завжди натягає капюшон.

Також у нього є колекція фільмів про дівчат. І мюзикли, і дикий треш кінця вісімдесятих. У ліжку з дівчатами він теж завжди вдягає капюшон.

Також він любить Муфту. У Муфти морда – як підкова, яка всю ніч пролежала у полум’ї. Молочник поводиться з нею краще, ніж із більшістю людей, навіть про найближчих родичів значно менше згадує. Він так «любить» рідних, що готовий дарувати їм, як парнокопитним, кістки із зоомагазинів. Він собі вигадав, що вампіри живуть заради крові, а Молочник – заради Муфти. Він купує їй постійно різні цяцьки, смачні види псячої їжі, іноді ділиться їжею зі свого столу, постійно довго її вигулює, пускає собача всюди – і у шафи, і на ліжко. Через ці всі заманухи гопники Івани підозрюють, що у Молочника десь заховане хоумвідео зі своєю пікінесихою.

У двері подзвонили.

– Це І-раз, – відповіли І-два та І-три в один голос. У цих трьох братів один мозок на трьох, тому кожен з них зазвичай відчуває, де інші брати.

Молочник пішов відчиняти.

На екрані саме показували сцену, де головний вампір фільму вирішує стерти свої ікла і померти з голоду через нещасливе кохання. Він не хоче робити з коханої вампіриху, але розуміє, що прийде час, і не стримається. Тому вирішує пожертвувати собою. І стирає зуби наждаком. Драма жорстка, як наждак.

В коридорі пролунав, серед двох басових голосів, один дитячий. Чемний і роблений, ніби голос дитини, запрошеної в студію «Вечірньої казки». Молочник відразу настовбурчив вуха, принюхався і видивився в коридор, звідки пролунав дитячий голос. А два Івани відразу вдивилися на Молочника, вони помітили, як він наїжачився.

– Нажми паузу! – в голосі Молочника шкварчала яєчня.

Іван натис паузу. В кімнаті запанувала така тиша, ніби з льоха забрали останню картоплину. Всі знали, як Молочник не переварював дітей.

З коридора знову пролунав дитячий голос. Тендітний такий, охайний, ніби паперовий кораблик, який спустили на водойму, і він стрімко поплив вдалину.

– Сука! – крикнув Молочник і кинувся в коридор. – Кого ти сюда привів, І-раз! Ану викинь цей пюпітр звідси!

– Молочник… – почав мляво пояснювати І-раз.

– Да, я Молочник, твою мать! – підтвердив він. – Але я не твою мать Тереза. По-твоєму, я тут маю кожного сопляка з груді молоком кормити? Мені й вас – трьох гопників – на сьогодні – по горло!

– Молочник, послухай… – намагався перебити аргументом І-раз.

– Ти глянь на нього, воно ж вошиве!

В