Богдан Поліщук - Ворон, Богдан Поліщук

   Після вибуху на чорнобильскій АЕС радянська влада, як відомо, усіма силами намагалася приховати таку глобальну катастрофу не тільки від своїх громадян, а і від всього світу. Перша катастрофа принесла багато втрат серед її ліквідаторів. Все ж, вдалося змусити усіх стихнути та на якийсь час забути про це. На території ще тієї невеличкої, якщо порівнювати з теперішньою, Зони, розмістили вчених та військових, що мали завдання охороняти їх. Та усі ми знаємо, що сталося потім. 2006 рік. Друга катастрофа. Досі ніхто не може назвати точної причини того вибуху, котрий було видно з космосу. Після цього Зона почала своє розширення. Постійні потужні викиди радіації загрібали собою все більше землі. Було ще більше жертв. Та згодом, Зона заспокоїлась. Викиди стали явищем більш рідким. Та люди лишилися людьми і тут. Почалася велика війна.

   Постійні перстрілки на старих базах Долгу та Волі були лише дитячими іграми, в порівнянні з тим, що сталося потім. Коли легендарний Стрілець відімкнув випалювач мізків та усі ринулись до центра Зони, люди показали свою справжню сутність. "Жодних полонених", звучав наказ з усіх рацій. Мокра земля була всіяна мертвими тілами, течією спливала густа кров, всюди були розкидані чиїсь кінцівки. Через незнання нових земель деякі втрапляли в аномалії, інших діставали мутанти. Все здавалося надто схожим на апокаліпсис, який прогнозують людству вже дуже давно. Викиди знову повернулися, цього разу з неймовірною силою вони зносили все живе на своєму шляху. Їх вітряні радіаційні хвилі забрали життя багатьох солдатів, змусивши командування припинити та закріпитись на досягнутих територіях. Та місця на всіх було надто мало. Найманців разом з вже легендарним на той час сталкером Змієм вдалося відігнати, після чого вони зникли. Долг обрав собі околиці Юпітера, а саме покинуту залізничну станцію Янов, де вистачило б місця на велику кількість бійців. Воля теж хотіла собі цю базу. Саме тому війна продовжилась. Маючи кращі позиції, долговці довго змогли відбиватися від анархістів, після чого Тайсон наказав контратакувати. Сивий, хоч і не любив вирішувати справу зі зброєю в руках, та був вірний ідеї та товаришам. Їм вдалося знищити найдосвідченіших солдатів Волі, інші відступили. Згодом вони вклали мирний договір. Долг забирає собі Янов, та Свободі буде дозволено перебувати в околицях завода Юпітер, за умови, що ті триматимуться подалі від бази Долгу. Та всі можливі місця були зайняті. КПП та склад контейнерів забрали бандити, на самому заводі було надто небезпечно через часті візити найманців. А віддавати життя бійців за ці розвалини вони не могли, тому і повернулися до Темної долини, лишивши кілька мужиків на Затоні, аби ті могли досліджувати аномалії та шукати артефакти. 

   Їм вдалося пережити це пекло. Віддавши стільки життів за таку маленьку ціну, вони припинили влазити в будь-які конфлікти. Здалеку це виглядало так, ніби хтось грається в солдатиків, вбиваючи одних та замінюючи їх іншими. Можливо, так і було. В Зоні є вищі сили, що стоять десь вискоко, спостерігають, чекають свого часу.

   Викиди знову повернулися. Раніше в тиждень відбувалося до двох, зараз мінімум до чотирьох. Рівень радіації піднявся, тепер на поверхню тільки з протигазом. Трупи сталкерів стали чимось звичайним, та не для полковника Долгу. Жодних слідів вбивства не було. Тіла були цілі. Тепер пересування невеличкими групками не діяло. Зв'язавшись зі Скадовськом вони дізналися, що там була така ж ситуація. Невже Зона поволі пробувала здихатися усього "сміття", що тут скопилося? Усього, що змогло підібратися до її серця. Та про те, що на ЧАЕС хтось побував ходили лише чутки. Можливо це через базу, котру організували собі сталкери-нейтрали у Прип'яті, не встигши вибратись звідти після великого викиду. Та Сивий не вірив, що вони якось до цього причетні. Усі його підозри впали на союз торговців, що до недавнього часу був абсолютно секретним. Тепер про нього знали усі. Тепер це були не лише легенди чи страшилки на ніч. Та хто вони та де їх шукати ніхто не знав. Волівцям не вдалося вибити з Аркана відповідної інформаціїї. Він виконував завдання лише для якогось незнайомця, що керував ним за допомогою рацї. Гроші йому лишали на місці. Йому треба було лише привезти людей на продаж, взяти мішок з грошами та йти геть. Місцем обміну завжди була центральна будівля лісництва, що була недалеко від Скадовська. Тому було прийняте рішення відправити туди невеликий загін. Сивий взяв із собою Агента та Славка, лишивши Дєда за головного. Родіон теж просився, та тому відмовили в цілях збереження його нейтралітету. Та насправді це все були переживання дядька Андрія. Родя став надто непередбачуваним. Часто порушував заборону пересування наодинці, одиночні спроби самотужки вияснити причини смерті сталкерів та підозри співпраці з найманцями, хоч він і заперечував це. Найбільше Сивого насторожив один цікавий випадок. В одній широкій підвальній будівлі зникла п'ятірка сталкерів нейтралів, котрі колись запрошували Ромео в свою групу, аби разом шукати артефакти. Він відмовив. Тоді вони і пішли туди. І не повернулися. Це, звісно, не справи Долгу, та Вампір розказав про це хлопцю. Цікавість перемогла його та, попри заборону дядька Андрія, він прослизнув кріз вартових та пішов туди. Агент передбачив це, тому вирішив прослідкувати. Виявляється, в будівлі панував контролер, що взяв одинаків під свій контроль. Лунала стрілянина, Агент кричав в рацію Родіона, аби той тікав якомога далі звідти. Зв'язок обірвався і він вирушив туди. Глибока ніч Зони ніби поглинула усе навколо нього, в ліхтарику сіли батарейки, але, хоч і повільно, він дійшов туди. Тоді стрілянина припинилася і він побачив якесь світло. Ліхтарик. Хтось йде. Прицілившись, він побачив Родіона, що тримав чиюсь руку, пізніше виявилось, що це рука того контролера. А усіх, кого він поглинув своєю магією, хлопець, не заморочуючись вбив. Агент доповів побачене полковнику, попри усі прохання Роідона. За такі жорстокі дії його мали б вигнати з бази, та усі домовились не розголошувати це. Зоною почали ходити чутки про таємничого вбивцю мутантів. Пізніше він покаявся за здіяне, сказавши, що не знав про те, що вбивство контролера звільнило б сталкерів з його гіпнозу. Та було вже пізно. Сивому та Агенту лишалося тільки відмітити бойові навички, шкодуючи, що він відмовився вступити до них.