Богдан Поліщук - Ворон, Богдан Поліщук

   — Ми не можемо, вони вб'ють його. Почнеться війна, бандити Хана з затону прийдуть сюди, аби помститися саме нам. Бо ми тут були. І ми найближча для них ціль, — перечив Сивий.

   — Такого не буде. Довірся мені, прошу! — Родя перейшов на крик. Тоді дядько Андрій побачив, як сильно та швидко він виріс. — Агов! Усім! Відступаємо до Янова. Цвях! Лишаємо їх на вас! 

   — Ми не підведемо! — відповів він з іншого кінця КПП та помахав наостанок Родіону. Як би там не було...Та це була цікава пригода. Ромео ще довго розпитували за численні синці на обличчі та як він урятовався. Довелося розказати все, але стисло, без зайвих деталей. Свобода і справді йому допомогла. А цей тип, Цвях...Божевільний, коли діло доходить до битви. Славко з Агентом зізналися, що вони почали стрілянину, побачивши як один з бандитів цілився у Сивого за кутком. Слава, в свою чергу, аж ожив та радо привітав друга. Та другий вже не був тим Родіоном, яким його запам'ятали. Ці п'ять дні змінили його. А все почалося з двох дрібних бандитів, що хотіли лише забрати чийсь хабар.

   А тим часом в околицях Юпітера почали знаходити поодинокі мертві тіла сталкерів різних угрупувань. Жодних слідів участі мутантів або вбивств не було. Через часті випадки смертей посеред дороги усі почали пересуватися переважно групами, що допомогло. Одного вечора Художник вибіг з палати лікаря з криками "він прийде", "він вже тут", "він нас забере"! За кілька годин він помер. Був це розумний сталкер, непростий. У вільний час завжди малював, шукав в усьому прекрасне, навіть у ворогах. Пройшов війну з Волею, будучи на передовій лінії більшість часу. Навіть це його не зломило. А тут...Якийсь фантом, силует, що йому, скоріше за все, лише привидівся. І ця незламна, як здавалося людина втратила самого себе. Ніхто не сприйняв це серйозно, враховуючи його досвід. Та пішли балачки.