Стівен Кінг - Сплячі красуні

гадала, що знає причину, чому «Ньюз Америка» вже займає третє місце після «Фокс» і «Сі-Ен-Ен». Її нетерпець брав, коли ж Мікейла перейде на якийсь із цих каналів. Коли це трапиться, Магді більше не доведеться терпіти цього Елдерсона.

— У цю годину ми продовжуємо висвітлювати сенсаційні події, що розпочалися в Австралії, — оголосив Елдерсон.

Виразом обличчя він намагався зобразити стурбованість разом із скептицизмом, але виходило ближче до гримаси при закрепі.

«Краще тобі вже на пенсію, та й лисів би собі в домашньому затишку, — подумала Магда й піднесла за диктора свій перший цього дня тост рому з колою. — Іди, глянсуй собі голову черепаховим воском[51], звільни дорогу моїй Мікейлі».

— Спалах того, що дехто називає азійською хворобою зомління, а інші — австралійським паморочливим вірусом, продовжує поширюватися — повідомляють офіційні представники медицини в Оаху на Гаваях. Схоже на те, що ніхто не може впевнено сказати, звідки це походить, але досі жертвами ставали лише жінки. Тепер ми отримуємо повідомлення, що подібні випадки почали фіксуватися й на наших берегах, спершу в Каліфорнії, потім у Колорадо, а тепер і в обох Каролінах. З детальнішою інформацією для вас Мікейла Морган.

— Мікі! — скрикнула Магда, підносячи тост до телевізора

(і виплеснувши трохи питва собі на рукав кардигана.) Цього ранку в голосі Магди вчувалася хіба дрібка чеського акценту, але коли о п’ятій вечора додому повернеться Антон, вона балакатиме так, ніби лише щойно зійшла з корабля, а не прожила в Три-Окружжі майже сорок років.

— Манюню, Мікі Котс! Було, я ганялася за тобою голозадою по всій вітальні твоєї матері, і ми обоє реготали так, що нам аж кишки рвалися! Я міняла тобі захезані підгузки, ти, мала штукарко, а лишень поглянути на тебе тепер!

Мікейла Морган, в дівоцтві Котс, у блузі-безрукавці й одній зі своїх фірмових коротких спідниць стояла перед якимсь обширним комплексом споруд, пофарбованих у червоний коморний колір[52]. Магда вважала, що Мікі вельми добре потрафляють ці її короткі спіднички. Навіть найбільших шишок-політиків, бува, гіпнотизують зблиски верхівки стегон, і в такому стані іноді й якась правда вискакує з їхніх брехливих ротів. Не завжди, зважаймо, але вряди-годи так. А от щодо нового носа Мікейли Магда мала суперечливі почуття. Вона сумувала за тою задерикуватою кирпою, яку її дівчинка мала дитинчам, і, в певному сенсі, з цим новим витонченим носом Мікейла зовсім не була схожою на її Мікі. Але з іншого боку, гледілася вона розкішно. Від неї очей неможливо було відірвати.

— Зараз я перебуваю в Джорджтауні, у госпісі «Люблячі руки», де сьогодні на світанку було зафіксовано перші випадки того, що дехто називає австралійським паморочливим грипом. Тут утримується майжа сотня пацієнтів, переважно геріатричних, і понад половина з них — жінки. Адміністрація відмовилася підтверджувати чи заперечувати спалах цієї недуги, але я лише кілька хвилин тому побалакала з одним із санітарів, і те, що той, хоча й коротко, розповів, уже тривожить. Говорив він на умовах анонімності. Ось, послухайте:

— Що тут відбувається? — запитала Мікейла. — Ви можете нас поінформувати?

— Більшість жінок сплять і не прокидаються, — сказав голосом якогось космічного прибульця санітар. — Точно, як це сталося на Гаваях.

— Ну, а чоловіки?..

— Чоловіки — красунчики. Піднялися і вже снідають.

— На Гаваях були певні повідомлення про якісь… нарости на обличчях сплячих жінок. Чи є таке тут?

— Я… не думаю, що можу про це говорити.

— Будь ласка, — замерехтіла віями Мікейла. — Люди хвилюються.

— Ось воно! — крекнула Магда, салютуючи телевізору своїм пійлом і знову плеснувши трохи собі на кардиган. — Вмикай сексі. Щойно їм замріється «сколотити олійку», ти можеш будь-що з них витягти!

— Нарости не в пухлинному сенсі, — промовив голос космічного прибульця. — Це більше схоже на те, ніби їх обліплено ватою. Тепер я вже мушу йти.

– Іще тільки одне запитання…

— Я мушу йти. Але… воно продовжує наростати. Ця ватяна парость. Її… ніби більшає.

Картинка на екрані повернулася до прямого ефіру.

— Така тривожна інформація від інсайдера… якщо вона правдива. Ваша черга, Джордже.

Хоч як Магді було радісно побачити Мікі, та все ж вона сподівалася, що ця сенсація неправдива. Мабуть, чергова фальшива лякачка на кшталт проблеми 2000-го[53] або ТГРС[54], проте думка про щось таке, що не просто вганяє жінок у сон, але й змушує на них щось зростати… як сказала Мікі, це тривожить. Вона зрадіє, коли додому повернеться Антон. Самотньо, коли єдина її компанія — телевізор; хоча вона й не з тих, щоб жалітися. Магді нема підстав непокоїтися за свого сина-трударя, ні, ні. Вона позичила йому грошей на заснування цього бізнесу, але він сам зробив його дієвим.

Ну а поки що, зараз, ще трішечки хильнути, всього лише трішечки випити, а потім здрімнути.

Розділ 3

1

Щойно замкнувши на жінці кайданки, Лайла відразу ж закутала її в рятувальну термоковдру, яку тримала в багажнику, і всадовила на заднє сидіння крузера. Водночас проказуючи їй Міранду[55]. Жінка, тепер мовчазна (її сяйливий вираз обличчя вицвів до якоїсь мрійливої усмішки), підкорилася, відчувши хватку Лайли в себе на плечі. Арешт з убезпеченням підозрюваної було виконано менш як за п’ять хвилин. Здійнята колесами крузера курява ще осідала, коли Лайла обходила машину, щоб зайняти своє місце на водійському сидінні.

— Доглядачок нетлі називають нетлінні, майже те саме, що нені, тільки це інше.

Коли арештантка поділилася з нею цим уривком інформації, Лайла вже розвернула крузер і спрямувала його вниз Головатим Пагорбом у бік міста. Вона вловила очі, які дивилися на неї в люстерко заднього огляду. Голос у жінки був приємний, але не вельми жіночий. Щось ніби блукало в її інтонаціях. Лайлі було неясно, чи до неї звертається ця жінка, чи просто розмовляє сама до себе.

«Наркотики, — подумала Лайла, — найімовірніше Пі-Сі-Пі[56]. Ну, або кетамін».

— Вам відомо моє ім’я, — промовила вона, — тож звідки я вас можу знати?

На це були три можливості: БВА[57] (малоймовірно), газета, або ж Лайла її в якийсь момент протягом останніх чотирнадцяти років уже заарештовувала й не пам’ятає. Хвіртка номер три здавалася найвлучнішим здогадом.

— Мене всі знають, — сказала Євка. — Я хтось на кшталт Саме Тої Дівчини[58]. — Дзвякнули її кайданки, це вона підсмикнула одне плече, щоби потертися об нього щокою. — Типу того. Саме Та і Дівчина. Суща, єсьм і я. Батько, Син і Свята Євка. Є вігілія, коли ми пильнуємо вночі. Є вечір, коли всі