Ванда Трезор - Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор

- Твій Рест із тих людей, які не заспокояться, поки не доведуть справу до кінця. Не думаю, що він чекатиме тижня і аж потім приїде. Це може статися й раніше. Він дивно на тебе впливає, ти чомусь слухаєшся його, хоч і робиш вигляд, що опираєшся. Тому я хочу бути там же, де будеш ти всі ці дні, щоб, якщо щось станеться, не дай Бог, захистити тебе. І твою дитину. Адже ти хазяйка хати, де здаєш мені кімнату! А ми якось не говорили про оплату. В принципі, я можу заплатити грошима, але й захистом теж, якщо ти не проти…

Слухаючи слова Максима, я поступово почала відчувати гнітюче розчарування і порожнечу в душі: ось про що думає цей чоловік - про плату за проживання! А я вже тут попливла від чуттєвих ніжностей і нафантазувала дещо (так, трохи нафантазувала, а що?). Проте він має рацію, якщо поглянути раціонально: Рест впертий і наполегливий, може приїхати в будь-який момент. Так, силою не потягне в ту свою кошмарну клініку, але може мене вмовити чи ще якось вплинути. А Максим буде поряд… Просто захищатиме в оплату кімнати… Гм.  Хай хоч так. Я відповіла рівно, сухо, серйозно, намагаючись не видати свого страшенного, просто невимовного хвилювання:

- Я якось не думала про оплату. Але… Добре, я можу записати тебе на свій відбір четвертим. Але ти будеш просто учасником, підставним претендентом, несправжніми конкурсантом, хоча іншим ми про це не скажемо, щоб зберігалася видимість твоєї чесної участі. Проте я укладу шлюб зі справді сильним чоловіком із тих, які приїдуть за моїм оголошенням! Я за тебе не піду, Максе, ти повинен це усвідомити одразу ж. Ти просто наче мій захисник на цей тиждень. І все. Без жодних планів на майбутнє…

Я говорила ці слова, а сама думала: навіщо? Хай би він теж брав участь у моєму відборі як повноправний учасник! Я б, можливо, навіть за нього вболівала! Але така в мене була дурна натура: часто говорила не те, що думала насправді…