Емілія Санд - Записи меланхоліка, Емілія Санд

17

 

25.06

 

Я прокинулась від того, що почула дивні звуки, ніби хтось ходить.І так було, коли відкрила очі побачила, хтось ходить в коридорі.Слідом за мною прокинувся й Андрій.Помітно було по ньому що він не радий несподіваному приходу.Він вийшов в коридор, і вперше я почула як Андрій підвищив голос коли з ними говорив.Питав чого ті не подзвонили, не попередили.Вони виправдовувались, що дзвонили.Андрій повернувся в кімнату глянув на телефон, і там були пропущені дзвінки від них.Я почала збиратись.Він просив вибачення, що так вийшло.Я сказала:"Нічого страшного.Все було чудово.Дякую тобі за цікаво проведений час"

Андрій пішов на кухню, приніс сніданок ми поснідали.Я зібрала речі.Коли виходили з кімнати, нас перестріли хлопці.

 

—"Що вже тікаєте?

—Так.Скільки можна сидіти в гостях, треба і міру знати.

—Може затримаєшся.Дякую.Але мені справді треба йти.

—Добре.Але ти не забувай про нас.Заходь хоч іноді в гості

—Добре"

Ми вийшли з будинку.Трохи посиділи на лавочці.Згодом я викликала таксі.Коли таксі приїхало, Андрій довго  не хотів відпускати.І коли водій посигналив, він таки відпустив.Андрій поцілував на прощання і я поїхала додому.

Вдома я нікого не застала.Тим часом я розклала речі, прийняла душ, ну а потім зайнялась роботою.Я так захопилась роботою, що не помітила як хлопці прийшли. Влад  зайшов до мене, і мовив:

 

—О, заблудша дочка прийшла.

—Я не заблудша дочка.

—А хто?Ти постійно десь пропадаєш. Вже забув як ти виглядаєш.

—Не, перебільшуй.Ми ж пам'ятається влаштовували кіномарафон.

—А коли то було?

—Не так і давно.

—Все одно колись ми проводили разом більше часу.Десь з кухні почувся голос Віталіка.Влад вийшов з кімнати.

Через кілька хвилин Влад ще раз зайшов в мою кімнату, і промовив.

—Які плани на вечір?

—Ніяких.

—Чудово, ідеш сьогодні з нами на пиво.Розкажеш як пройшов ваш романтичний вікіенд.

—Добре.

 

Я швиденько зібралась, і ми вийшли з квартири.Пішли в наш улюблений паб .Бо  був будній день людей не було багато.І це радувало.Ми собі сіли спокійно бесідували про своє, і ніхто нам не заважав.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍