Торія Онопрієнко - Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко

Він бачив, 
Як ворог ввірвався в країну, 
Як сонце
Світило на міста руїну... 
Він знав, 
Що забути він цього не зможе... 
Він вірив, 
Хоч кожен день був насторожі.

Чекав він
Весни цеї клятий кінець, 
Молився, 
Щоб Сонця зійшов промінець. 
Війна ця
Залишила діток без дому, 
Принесла нам
Ненависть, злобу і втому...

Він мріяв
Про сина чи дóньку в родині. 
З весни
Мерзне він у окопі донині. 
Так боляче
В серце вривається куля. 
І мрія
За мить у крові потонула...

Він мріяв
Про ноту, що в музику влита, 
А бачив
Гітару, що попелом вкрита... 
Він чув, 
Як востаннє забилося серце. 
Душа його –
Чисте поранене скельце...

Вона його
Довго і вірно чекала, 
Вона йому
В кожнім листі обіцяла, 
Та він
Обіцянку свою не зберіг... 
Живим повернутися
Просто не зміг...

©Торія Онопрієнко