Вподобайка - Кохання з іншої планети, Вподобайка

Вони швидко проникли всередину, непомітно рухаючись по коридорах і уникаючи патрулів. Диверсія, яку вони запустили через кілька хвилин, спрацювала: тривога в іншому секторі змусила охорону кинутися туди.

Джек і Найт дісталися лабораторії, де тримали Шейлу. Вона була прив'язана до інопланетного пристрою, що пригнічував її сили. Найт підключив свій пристрій до системи, щоб вимкнути цей механізм, поки Джек обережно допомагав Шейлі прийти до тями.

— Шейло, ми тут, — сказав Джек, тримаючи її за руку. — Ми забираємо тебе звідси.

Шейла відкрила очі, трохи дезорієнтована, але швидко зрозуміла, що Джек і Найт ризикують своїм життям, щоб врятувати її.

— Я знала, що ви прийдете, — прошепотіла вона з вдячністю, дивлячись на Джека.

— Часу мало, ми повинні вибратися, — сказав Найт, від’єднуючи Шейлу від пристрою.

Тріо швидко покинуло лабораторію, користуючись тунелем для втечі. Однак під час виходу тривога про втечу активувалася, і охорона почала переслідувати їх.

Вони вирвалися на поверхню, де на них уже чекав транспорт, організований Хеленою Брікс. Долаючи переслідування, Джек, Шейла і Найт відчували напругу кожної секунди. Але завдяки точному плану і майстерності Найта їм вдалося обіграти "Відділ S" і втекти з їхньої бази.

Шейла, нарешті звільнена, глибоко видихнула, вдивляючись у нічне небо. Вона знала, що боротьба ще не закінчена, але разом із Джеком і Найтом вона була готова до наступного кроку в цій війні.

***

Ніч була тихою, але наповненою невидимою напругою. Після втечі з "Відділу S" Шейла і Джек знайшли притулок у покинутій базі на околиці міста. Вони знали, що на них чекає ще багато викликів, але на той момент вони мали тільки один одного.

Втомлені від постійних погонь і небезпеки, вони сиділи поруч біля невеликого джерела світла, що тьмяно освітлювало кімнату. Шейла все ще була слабкою після того, як "Відділ S" піддав її жорстоким експериментам, але поруч із Джеком вона відчувала спокій. Він сидів поруч із нею, ніжно тримаючи її руку в своїй.

— Як ти почуваєшся, тобі боляче?, — м'яко запитав Джек, дивлячись на неї з ніжністю.

Шейла нахилила голову, її очі затуманилися від сліз.

— Я боялася, що ти мене не знайдеш, не прийдеш... — сказала вона, намагаючись приховати трепет у голосі.

Джек наблизився до неї, обережно піднісши її обличчя до себе. Їхні погляди зустрілися, і в тиші ночі вона відчула, що для нього вона — більше, ніж просто інопланетянка. Він бачив у ній людину, яка пройшла через страждання, але залишилася сильною.

— Я кохаю тебе. Ти важлива для мене, — тихо сказав він, і його голос прозвучав так, ніби в ньому зосередився весь світ.

Її серце затріпотіло. Їхній зв’язок, який раніше здавався неможливим, зараз став найважливішою річчю в їхніх життях. Ніч приховувала все, крім їхніх відчуттів.

Шейла несміливо наблизилася до Джека, її рука торкнулася його обличчя, і вона відчула тепло його шкіри. Він схилився до неї, їхні обличчя стали ближче, і в наступну мить їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку. Це був момент, коли час зупинився. Усі страхи, усі турботи зникли, і залишилося лише їхнє кохання — чисте, сильне, таке, яке долає відстань між зірками.

Вони сиділи поруч, обійнявшись, відчуваючи, як їхні серця б'ються в унісон. У ту ніч між ними не було жодних таємниць, жодних страхів. Лише любов і надія на спільне майбутнє, яке вони могли збудувати разом — навіть у світі, що був проти них.

***

Коли Джек повернувся додому після одного з найважчих днів у своєму житті, він знав, що настав час розповісти правду. Його мати, Міранда Конрад, завжди була опорою в його житті, але він боявся, як вона відреагує на новини про його інопланетне походження. Вона була звичайною землянкою, і Джек не міг передбачити, як ці знання змінять її світогляд.

Вечір був тихим, і в повітрі відчувалася напруга. Міранда сиділа у вітальні, дивлячись у вікно. Коли Джек увійшов, вона обернулася до нього з теплим, але трохи стурбованим поглядом.

— Джек, ти виглядаєш змученим. Щось сталося? — запитала вона, підозріло вдивляючись у його обличчя.

Джек важко зітхнув і сів поруч із нею. Він узяв її за руку, намагаючись знайти потрібні слова.

— Мамо, є дещо, про що я маю тобі розповісти. Це складно, але я більше не можу тримати це в таємниці, — почав він.

Міранда стиснула його руку трохи сильніше, відчуваючи, що щось важливе ось-ось буде сказано.

— Про що ти, Джеку? — її голос був м'яким, але тривога вже почала проявлятися.

Джек набрав повітря в легені й почав пояснювати. Він розповів їй про сигнал з космосу, про Шейлу, про його справжнє походження і про те, ким був батько — інопланетянин з планети Бернар. Розповів, що  батько живий,  і знаходиться на іншій планеті, він ніколи не знав усієї правди. Тільки нещодавно він дізнався, що має інопланетні здібності, які успадкував від батька.

Міранда сиділа мовчки, слухаючи кожне слово. Її обличчя спочатку відображало шок, потім здивування, а далі — глибоку тривогу.

— Це... неймовірно, — сказала вона тихо, коли Джек закінчив.

Її очі наповнилися сльозами. Міранда могла повірити, що все це було приховано від неї стільки років. Але водночас вона відчула, що частина загадки їхнього минулого нарешті розкрита.

— Я завжди знала, що твій батько був особливим, — сказала вона, витираючи сльози. — Але я не підозрювала, що він... не з цієї планети.

Джек уважно дивився на матір, намагаючись оцінити її емоції. Він очікував страху чи обурення, але замість цього побачив лише любов і розуміння.

— Мамо, я той самий, ким був завжди. Це не змінює мене, але я повинен знати правду і використати свої здібності, щоб зробити щось хороше. Я повинен захистити Землю.

Міранда посміхнулася крізь сльози і обняла його.

— Джеку, ким би ти не був, ти завжди будеш моїм сином. І якщо це твоє призначення — врятувати планету, я завжди буду поруч із тобою.