Тіна Волф - Заборонене кохання, Тіна Волф

-  Добре! Чесно? – ще раз перепитала, навмисне, - Ви, Марку,  дуже симпатичний молодий чоловік. І якби я була, десь років на тридцять молодшою, то обов’язково б у вас закохалася. Я не буду зараз говорити про те, що мені не подобаються молоді чоловіки. Зовсім, ні! Подобаються! – ковзнула поглядом по Марку, мило посміхаючись, - Але це не означає, що я буду підшукувати для себе якогось молодого коханця. Розумієте – молодий чоловік більше личить молодій жінці.

Марк дивився на неї, і думав: «Як з нею легко? Навіть різниця у віці не відчувається». А Еліна продовжувала:

-  А тепер, я хочу поговорити з вами про приємне для вас, Марку, - знову чарівна посмішка заграла в її очах, -  Те, що ви дуже талановита людина, мабуть здогадувались? А, якщо ні? То я вам впевнено можу сказати – ви дуже талановитий. Але! Є ще і але! Вам обов’язково потрібно навчатись. Ваших самобутніх навиків може не вистачити. Потрібно вдосконалювати свої вміння і в цьому вам допоможуть професіонали, ті люди, які розкриють ваш талант до неабияких висот. І знову –  але!

Марк уважно слухав Еліну, ловив кожне її слово, бо мова йшла про його мрію – мрію стати справжнім художником.

-  То ж, - продовжувала Еліна, - в цьому році вам необхідно добре підготуватись і спробувати вступити до художньої академії. Про це ви повинні думати вже зараз. Ну, і на самий кінець, про приємний сюрприз ви ще не забули?

-  А, от думаю, коли нарешті ви про нього щось скажете, - намагався пожартувати Марк.

-  Марку, ваші роботи дуже сподобались одній, досить впливовій у світі мистецтва людині. Він пропонує організувати виставку ваших робіт.

У Марка на мить наче мову відібрало.

-  Так, у мене ж немає ніяких картин, лише ескізи? – захвилювався, - Я ж не готовий до такого серйозного заходу.

-  Не хвилюйтесь, він вам допоможе, все організувати. Ось, - і простягнула йому візитку, - зателефонуєте йому, і він скаже, що потрібно робити. Швидше за все, це буде невелика виставка робіт, якій відведуть певне місце. Звичайно, оформлять все відповідним чином, ну, ви розумієте? Ця людина вам допоможе і підкаже.

-  Добре, - взяв візитку, уважно і досить серйозно подивився на неї.

-  Що ж,  мені вже пора, - повідомила Еліна і почала збиратись.

Марк гукнув офіціанта, показуючи, щоб він приніс рахунок. Дістав свою картку розрахуватись, аж раптом йому зателефонували.

-  Еліно, це по роботі, вибачте, я на хвилину відійду, - віддав картку для оплати рахунку офіціанту.

Коли повернувся , Еліна вже чекала на нього вдягнена.

-  Вибачте! Я вас залишив, але дзвінок був терміновий, - захвилювався Марк.

-  Все нормально? – запитала Еліна.

-  Навіть не знаю, що і сказати. Зараз зайду в кав’ярню все виясню, - з тривогою в голосі сказав Марк.

Вони вийшли на вулицю, незмінне авто вже чекало неподалік на Еліну.

-  До побачення, Марку! – заглянула в очі і посміхнулась, злегка торкнувшись його руки, - дякую за чудову зустріч.

-  До побачення, Еліно! Сподіваюсь, що ми ще зустрінемось! – посміхнувся і злегка стиснув її долоню.

Еліна швидкими кроками пішла до свого авто, а Марк – до кав’ярні.