Katerina Школіна - Капкан (на) демона, Katerina Школіна

- Ви видобуваєте не м'ясо китів, а такі речі, як китовий вус, підшкірний жир і спермацет. - продовжила вона. - Решта туші викидається у океан. Ви вбиваєте сотні тварин заради такого незначного скарбу, який скоріше має високу ціну, ніж потребу.

Тільки тепер капітан помітила, що поодаль, між столиками, стоїть мадам Каллісто. У неї в руках підсвічник і сірники. А ще… вона спостерігає за розмовою.

Матрос хотів ще щось сказати, але хтось зупинив його. Цей високий чоловік встав і взяв келих зі свого столу, наповнивши його до країв вином. Він підійшов до столу піратів і протягнув келих Азалії.

- Я, як капітан китобійного судна, прошу вибачення за поведінку мого матроса. Жодну роботу не можна знецінювати, як зробив це він. Прийміть цей келих з моїми вибаченнями, - Азалія не стала нічого говорити і просто взяла запропонований келих в знак примирення. Одразу ж за старою моряцькою традицією випила його залпом і витерла губи. Капітан китобоїв продовжив: 

- Але мушу захистити і свою професію. Ви сказали, що наш товар має скоріше високу ціну, аніж потребу. Це не так. Підшкірний жир китів, який ми добуваємо, використовується для заправки світильників і як паливо. Також для виробництва мила і інших мастильних речовин. З китового вусу роблять дамські корсети і набивку для м'яких меблів. Рукоятки для ножів, ширми, рогові ложки і пензлики художників. Щодо спермацету - це надчиста машина олія. А з кишечнику можна видобути бурштинову речовину з якої виготовляють дамські парфуми, - він поліз за пазуху і став шкіряний чохол, схожий на ті, у яких зберігають дорогі ножі. - Якщо ви дозволите, - продовжив він. - Я хочу подарувати вам ніж, рукоятка якого була зроблена з китового вусу, який видобула наша команда. Він оздоблений золотом і, сподіваюсь, не здасться капітану піратів надто дешевим.

Капітан китобоїв протягнув подарунок Азалії.

Вона встала і забрала даровану річ з його рук.

- Жоден подарунок, що подарований від чистого серця, не може здатися дешевим. Я також прошу вибачення за свої різкі слова щодо вашої праці, - в голові майнула думка і піратка полізла в кишеню, витягуючи червоний гладенький камінь, схожий на рубін з вкрапленнями золота.  Вона протягнула цей камінь капітану кітобоїв. - Я хочу зробити вам взаємний подарунок. Цей камінь був взятий з жерла вулкана на островах Тихого океану. Ця порода ціниться дуже високо, але її видобуток дуже ризикований. Один з таких каменів я хочу подарувати Вам, щоб Ви також знали, що пірати не завжди про грабунок. Часто, це шукачі рідкісних речей і цінностей, які задля реліквій проходять ворота смерті.

- Дякую, - усміхнувся високий капітан. - Буду радий вітати вас, якщо коли-небудь зустрінемось знов. А зараз... чи не бажаєте приєднатись до нашого столику?

- Були б непогано. Знаєте, місце якесь виявилось темне, - піратка махнула головою, показуючи своїм матросам встати і переміститись до столу китобоїв. 

Мадам якраз стояла на їх шляху і, проходячи повз неї, Азалія навіть зупинилась.

Каллісто гострим поглядом глянула на неї.

- Підсвічник, боюсь, сьогодні не згодиться. Та й сірники не потрібні. Запальничкою користуватись краще, - піратка дістала з кишені свою запальничку і, клацнувши кришкою, запалила вогонь. Провівши повз ніс, начебто, невдоволеної мадам, вона закрила запальничку і самовільно поклала її у фартух Каллісто. 

Після цього піратка поспішила приєднатися до китобоїв, помітивши, що їх капітан за цей час добре відчитав свого зухвалого матроса.

Азалія не помітила, як їй услід по-доброму усміхнулась мадам Каллісто. Бо зараз, сидячи за столом з китобоями, капітан піратів думала лише про те, як витягнути з мадам інформацію про русала. Чи, може, все-таки краще купити ніч?

Але для того, щоб зняти хлопця на вечір, потрібно дочекатися цього самого вечора...

Хоч одне піратка добре знала: коли з залу нарешті підуть танцівниці, тоді можна піймати Каллісто і прицінитися на ніч втіх. 

Саме тоді вона матиме змогу подивитись - чи немає серед новачків втікача...