Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Разом з тим, засуджений, відповідно до вимог ч. 1 ст. 63 Конституції України, вправі не давати будь-яких пояснень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Зміст терміна «близькі родичі» викладений у п. 11 ст. 32 КПК України.
5. Поняття тяжкості й характеру проступку засудженого носять у кожному конкретному випадку індивідуально-оцінний зміст, оскільки у кримінально-виконавчому законодавстві їх визначення відсутнє. Зміст цих термінів по аналогії (схожості, подібності тощо) можна встановити з поняття «тяжкість злочину» — небезпечності для суспільних відносин, які охороняються законом. При цьому у складі правопорушення зміст його тяжкості складають такі об’єктивні ознаки та елементи, як об’єкт посягання, вид і форма посягання (дія чи бездіяльність, кількість посягань, їх інтенсивність), суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки і т. ін. Характер проступку визначається формою вини, суб’єктом правопорушення (вперше чи неодноразово, систематично вчиняв проступки), мотивом, метою та іншими суб’єктивними ознаками складу правопорушення.
6. «Одночасно» означає «який відбувається в той самий час з чим-небудь іншим». Отже, за кілька проступків, які засуджений вчиняє без розриву в часі, адміністрація вправі накласти лише одне стягнення. У теорії права зазначені випадки відносять до так званої ідеальної сукупності: вчинення винною особою одним діянням кількох правопорушень.
Як зазначено в п. 36 Європейських тюремних правил, покарання призначається тільки відповідно до положень закону або правил, винні особи не можуть бути покарані за одне і те саме діяння двічі.
7. Одним із завдань судочинства, зазначених у ст. 2 КВК України, є забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Цей принцип є пріоритетним і в кримінально-виконавчому праві, де, зокрема, знайшов своє вираження у ч. 2 статті, що коментується.
Особа, яка вчинила проступок, — це фізична, деліктоздатна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла віку, з якого наступає юридична відповідальність (у даному разі дисциплінарна), тобто — це суб’єкт правопорушення.
8. У частині 3 статті, що коментується, йдеться про такі строки давності, протягом яких засудженого можна притягнути до дисциплінарної відповідальності: а) протягом шести місяців з дня вчинення проступку; б) протягом десяти діб з дня виявлення проступку; в) протягом десяти діб з дня закінчення перевірки по факту проступку. При цьому базовим терміном для строків, указаних у пунктах «б», «в» цього коментаря є шестимісячний період, у межах якого адміністрація УВП вправі застосувати до правопорушника передбачені у ст. 132 КВК України заходи стягнення.
9. Вжите у ч. 4 статті, що коментується, слово «негайно» означає: те, що здійснюється, відбувається відразу, без затримки, терміново. Отже, накладене на засудженого стягнення має виконуватися терміново, без будь-яких затримок.
Оскільки, відповідно до ч. 13 статті, що коментується, подання скарги засудженого не спиняє виконання стягнення, початком місячного терміну, зазначеного у ч. 4 статті, що коментується, протягом якого має бути виконане накладене стягнення, є день його застосування.
Якщо з певних причин накладене стягнення не було виконано у місячний термін, воно, хоч і не підлягає реалізації стосовно винної особи, але враховується як таке, що застосовувалося до засудженого, за правилами, записаними у п.81 ПВР УВП.
10. Шестимісячний термін, встановлений у законі для повторного переведення засудженого на поліпшені умови тримання (ч. 5 ст. 134 КВК), розпочинається з першого дня, який слідує після дня відбуття стягнення.
11. Постанова — один із нормативно-правових актів, які вправі видавати начальник УВП або особа, яка виконує його обов’язки.
Особа, яка виконує обов’язки начальника, — це представник адміністрації УВП, що працює на посаді начальника. Зазначена діяльність є одним із видів управління соціальними системами, включаючи ДКВС України.
Таке виконання обов’язків передбачене нормативно-правовим актами у випадках: а) неукомплектованості посади; б) відсутності начальника в УВП, у зв’язку із захворюванням, відрядженням, відпусткою тощо. При цьому виконуючий обов’язки начальника призначається письмовим наказом вищестоящого начальника (до заповнення цієї вакансії на постійній основі) або начальника УВП (до повернення діючого начальника колонії до виконання своїх обов’язків).
Тільки при дотриманні зазначених умов виконуючий обов’язки начальника УВП вправі накладати стягнення, що визначені у статті, що коментується.
12. З постановою про накладення стягнення засуджений вправі ознайомитися, про що він робить на ній відповідну письмову відмітку. Якщо він відмовляється письмово засвідчити цей факт, то посадова особа, яка застосовує стягнення, зобов’язана скласти письмовий комісійний акт (не менш як три члени комісії), в якому має відобразити обставини оголошення постанови про притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності та відмову останнього від підпису в постанові.
13. Про штраф див. коментар до ст. 132 КВК України.
14. Про дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу та одиночну камеру йдеться у коментарі до ст. 132 КВК України.
15. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КВК стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер, ПКТ (ОК) встановлюється у чітко визначених строках, тому в постанові має бути вказаний конкретний термін ізоляції засудженого на цих об’єктах. При цьому, якщо засуджений перед застосуванням зазначених стягнень поміщався у ДІЗО або карцер за постановою чергового помічника начальника установи (додаток 38 до п. 88 ПВР УВП), то цей термін враховується у загальний строк тримання його в указаних приміщеннях. У разі ізоляції особи в ДІЗО на час проведення службового розслідування цей термін теж враховується у загальний строк тримання в усіх вказаних приміщеннях.
16. Вжите у ч. 9 статті, що коментується, словосполучення «... в разі безуспішного застосування інших заходів впливу» означає, що стягнення у виді переведення засудженого до ПКТ (ОК) може бути застосовано до
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.