Анна Авілова - Срібне яблуко, Анна Авілова

Король інстинктивно стиснув кулон матері у кишені. Чомусь він увесь час носив його із собою. Треба ж, річ, яку він так не хотів бачити, тепер уособлювала всю його сім'ю. Наче він був не самотній, тримаючи в руках прикрасу матері.

Вітражник із сином запросили його до обіду. Фелікс любовно загорнув картину і пішов до будинку. Задоволені завершеною роботою, всі сіли за стіл. Вайолет приготувала креветки зі смаженими лисичками, і всі їли з великою насолодою. Хоча останнім часом морепродукти перестали бути делікатесом, жителі села все одно вважали їх найсмачнішими та їли майже щодня.

Добре, що в нас знову є море, - блаженно сказав Жозеф, - дітей тепер у селі й не зустрінеш, всі на пляжі граються.

Фелікс усміхнувся. Він і сам любив дивитися, як діти регочуть, коли хлюпаються у воді. І чому він так довго не хотів бачити людей біля моря? Коли вони там з'явилися, йому навіть полегшало на душі. Це місце ніби відразу перетворилося на осередок відпочинку та веселощів. Воно перестало бути чимось драматичним та болючим.

— Пам'ятаєте, як я вперше обідав із вами? - раптом спитав Фелікс у присутніх.

— Звичайно, за місяць після вашого повернення, ви захотіли залишитися з нами на обід після роботи...

- Ні-ні, - перебив він Вайолет. — Я маю на увазі перший раз, коли ми обідали разом з Джейн, — він задумливо опустив очі в тарілку, йому так хотілося разом з кимось згадати її.

— Ах, так, я й забула, що того дня ви обідали у нас вперше. Жахливий був день, - Вайолет легенько засміялася, - Я не знала, куди себе подіти у Вашій присутності, та ще й дівчина з іншого світу!

- Згоден з вами, день був жахливий. Як вона мені тоді не сподобалася.

Всі за столом відклали їжу та слухали Фелікса.

— Яка ж вона була чужа та незбагненна. Також ми всі розуміли, що вона з іншого світу і в будь-який момент може виявитися прихованим чудовиськом. Пам'ятаю, як вона, зустріла мене біля майстерні, одразу почала зі мною розмовляти, ніби ми якісь давні приятелі. Говорила купу незрозумілих слів і так само незрозуміло їх пояснювала.

- Ваша правда, - сказав Рон, - а ця техніка, про яку вона розповідала… і ще те, що у людей болять серця. Тієї ночі мені снилися кошмари. Я просив Сару не підходити до Джейн надто близько. Не те щоб я її лякався. Я побоювався, що раптом відчиниться якесь вікно у світ Джейн і Сару потягне туди слідом за нею.

Усі засміялися.

— Ти недарма хвилювався, — сказав Фелікс, — мене таки за нею затягло.

— Мені так шкода, — сказала Вайолет, — що ми так довго не хотіли з нею спілкуватися. Ми всі не приймали “людей зеленої води”, побоювалися їх. Я хвилювалася, що Джейн перебудує наш світ під свої правила, або ненароком перетворить на щось жахливе. Але завдяки вам ми дізналися, що не мали рації. Бути відкритим для всіх людей – не страшно... В наших серцях вистачить місця для всіх.

Всі закивали головами погоджуючись.

— Фелікс, а чи можна поставити вам особисте запитання?

- Звичайно.

— А коли ви зрозуміли, що любите Джейн?

Фелікс замислився. Йому здавалося, він любив її завжди, і це не сталося в певний момент. Але він все ж таки, вирішив відповісти:

— Мабуть, тоді коли вона розповіла мені романтичну історію про хробаків із її світу.

- Хробаків? - здивувався Рон.

— Так, якісь черв’яки, що спричиняють хворобу людей. Вона говорила, що один черв'як живе в іншому, і вони складають єдине ціле. Вона вважала це дуже романтичним. - Фелікс побачив збентежені вирази обличчя сім'ї вітражника, і від душі розреготався.

— Мати Природи, це й зараз звучить безглуздо! Як же це безглуздо! Але вона так захоплено про них говорила, у неї так блищали очі під час розповіді! Раніше я ненавидів будь-які розмови, але в той момент я зацікавлено слухав її. Щосили приховував свій інтерес, але так хотів, щоб вона не закінчувала говорити. Тоді я ще не зрозумів, що кохаю її, але вже кохав...

 В будинку запала тиша. Ніхто не наважувався продовжувати розмову. Усі присутні розуміли, що король не зустрінеться з Джейн. Раптом на вулиці якийсь хлопчина крикнув іншому:

— За мною в морі гнався гігантський спруут.

 Другий хлопчик голосно заверещав. Діти відразу розрядили обстановку за столом.

- А як Джейн поживає? - спитала Вайолет, - там, у своєму світі. Ви бачили, як вона лікує серця?

Фелікс хотів було розповісти все про Джейн, як її запевняли ніби Айронвуд несправжній, як її лікували. І якою пригніченою вона була, коли вони зустрілися. Як він залишив її з яблуком у руці серед засніженого саду. Але в останній момент передумав.

  - У неї все добре. Я бачив, як вона лікує серця і це чудово. Всі люди поряд з Джейн щасливі.

Вайолет та Жозеф умиротворено посміхнулися в унісон. Фелікс не хотів брехати їм, адже в Айронвуді люди беззастережно вірили будь-яким словам. Та насправді йому не здавалося, що він бреше. Його слова – чиста правда.

- Раді це чути, - сказав Жозеф.

— Зараз принесу десерт, приготовлений за моїм новим рецептом, вам має сподобатися, — дружина вітражника схопилася з місця, щоб подати солодощі.