Волтер Айзексон - Стів Джобс

Заснована двома академіками при Університеті Делаверу Джоном Еліасом і Вейном Вестерманом, FingerWorks розробила кілька планшетів з мультидотиковими властивостями і взяла патент на «переклад» різних пальцевих жестів — як-от легенький стук чи протягування — на «мову» корисних функцій. На початку 2005 року Apple без зайвого розголосу купила компанію, всі її патенти та послуги двох ії засновників. FingerWorks припинила продавати продукцію іншим і почала заповнювати патенти на ім’я Apple.

Через шість місяців роботи над обома моделями Джобс скликав вузьке коло на збори, щоби прийняти остаточне рішення. Фейдел намагався покращити модель із іпукачем-кружечком, але змушений був визнати, що проблему з набором номерів так і не вдалося остаточно зламати. Мультидотиковий варіант видавався ризикованішим, тому що не було впевненості, чи зможуть вони його втілити в інженерному сенсі, проте він також здавався привабливішим і багатообіцяючим. «Ми всі знаємо: це саме те, що ми хочемо зробити, - сказав Джобс, вказуючи на сенсорний екран. - Тож, до роботи!» Це був, як він любив казати, момент парі на компанію - великий ризик і висока нагорода, якщо цей ризик спрацює.

Дехто з членів команди наполягав на клавіатурі теж (вона ж бо принесла популярність телефонам ВІаскВеїгу), але Джобс відкинув Ідею. Клавіатура відібрала б частину простору від екрана і була б не така гнучка й легко пристосовувана, як сенсорний дисплей. «Традиційна клавіатура здається простішим рішенням, але вона також обмежує, — сказав Стів. — Лишень подумайте про всі інновації, які ми зможемо впровадити, якщо створимо сенсорну клавіатуру й програмне забезпечення до неї. Побиймося об заклад, і тоді ми точно придумаємо, як її створити». Результатом став пристрій з цифровою розкладкою для набору номера телефону, літери та розділові знаки, розташовані, як на клавіатурі, якщо треба щось написати, і всілякі інші кнопки, потрібні для кожної конкретної задачі. І все це зникало, якщо користувач умикав відео. Завдяки заміні апаратури програмним забезпеченням інтерфейс став рухомим і гнучким.

Наступні півроку Джобс щодня допомагав удосконалювати дисплей.

- Це була найскладніша забавка, яку я будь-коли мав, - пригадував він. — Це нагадувало випуск варіацій «Сержанта Пеппера». (Sgt. Pepper —пшвщомішші альбом гурту The Beatles. — Прим, пер.)

Багато речей, які нині здаються простими, були результатом творчого мозкового штурму. До прикладу, команда довго ламала голову над тим, як зробити так, щоби пристрій випадково не ввімкнув музику чи не набрав номер, поки лежить у кишені. Джобс на дух не переносив кнопки «увімкнути-вимкнути», тому що вважав її «не-елегантною». Так народилося рішення зробити «Проведи і розбуди» - простий екранний повзунок, котрий активував пристрій, коли той «дрімав». Ще одним проривом став сенсор, що розпізнавав, коли користувач притуляв телефон до вуха, і не дозволяв умикатися іншим функціям, якщо екрана випадково торкалася мочка. І, звичайно, ярлики були улюбленої форми Стіва: він попросив Білла Еткінсона зробити такі ж, як у першого Macintosh, — простенькі прямокутники з заокругленими кутиками. Збори за зборами, із Джобсовим «пірнанням» у кожну деталь, команда змогла спростити те, що в інпшх телефонах було складним. Вони додали великий провідник для утримання дзвінків на паузі чи здійснення конференц-дзвінків, винайшли простий спосіб роботи з електронікою, а також створили ярлики по горизонталі, ш;о відкривали різні додатки, — все це додавало простоти, оскільки відображалося на екрані і не потрібно було клацати клавіатурою, вбудованою в апарат.

«Скло горили»

Джобс без тями закохувався в різні матеріали, так, як і в деякі страви. По поверненню в Apple у 1997 році і з початком роботи над комп’ютером іМас він вивчив, шо можна зробити з напівпрозорого й кольорового пластику. Далі був метал. Джобс і Айв замінили вигнутий пластик ноутбука PowerBook G3 на тонкий титановий PowerBook 04, котрий, до речі, через два роки став алюмінієвим. Здавалося, їм просто подобалося бавитися з металами. Потім вони виїгустили настільний комп’ютер іМас і плеєр iPod Nano з корпусами з анодованого алюмінію (метал занурювали в кислотну ванну й електризували, щоби окислити його поверхню). Джобса попередили, що цю процедуру не зможуть виконувати настільки швидко, щоби забезпечити необхідною кількістю корпусів, тож Стів побудував завод у Китаї, аби прискорити процес. Айв поїхав туди в розпал епідемії атипової пневмонії та пильнував за роботою.

- Я пробув там три місяці. Жив у гуртожитку, - згадує він. — Рубі та ще дехто мали сумніви, а ми зі Стівом вірили, що анодований алюміній вартий наших зусиль.

Далі настав час скла.

- Після роботи з металом я глянув на Джоні і сказав, що нам потрібно «приборкати» скло, — розповів Джобс.

Спеціально для магазинів Apple вони встановили величезні вікна і скляні сходи. Для iPhone спершу планували виготовити пластиковий екран - як було з iPod. Та Джобс уважав, що куди елегантніше й реалістичніше зробити дисплей скляним. Так почалися пошуки міцного скла, тривкого до подряпин.

Для цього планували відправитися в Азію, звідки колись привезли сходи для магазинів. Але один зі знайомих Джобса, Джон Сілі Браун, котрий уходив у раду директорів компанії Coming Glass у північній частині штату Нью-Йорк, сказав, що варто поспілкуватися з її молодим і завзятим виконавчим директором Венделом Ві-ксом. Тож Стів зателефонував до компанії і попрохав з’єднати його з Віксом. Асистент запропонував залишити повідомлення. «Ні. Я -Стів Джобс, — відповів він. - З’єднайте мене». Асистент відмовився. Джобс зв’язався з Брауном і поскаржився, що наразився на «типове для східного узбережжя лайно». Коли до Вікса дійшла чутка, він одразу зателефонував до Apple і попросив з’єднати з Джобсом. Але йому у відповідь запропонували викласти питання письмово й вислати його факсом. Щоби згладити ситуацію, Стів запросив Вікса відвідати Купертіно.

Джобс описав, який вид скла цікавить Apple. Вікс розповів, що компанія Сотш^розробилахімічнийпроцес обміну ще в 1960-х і виготовила так зване «скло горили». Воно було надзвичайно міцним, але їм так і не вдалося знайти ринок збуту, тому компанія перестала його виробляти. Джобс засумнівався, чи той вид скла насправді те, що йому треба, і почав пояснювати Віксу, як саме виготовляють скло. Вікс онімів, бо він розумівся куди більше за Джобса в даній царині. «Ти можеш помовчати? - перебив Вікс. — А я розкажу тобі трохи про науку». Джобс замовк. Вікс підійшов до білої дошки і дав Стіву невеликий урок з хімії, розказав про іонообмінний процес, завдяки якому відбувається стиснення шару на поверхні скла. Це змусило Джобса змінити свою думку, і він сказав, що хоче стільки «скла горили», скільки Coming може виготовити за шість