Леся Українка - Том 10

Датуючи лист 22 лютого 1895 p., М. І. Павлик подає примітку: «Так виразно в моїй копії з 1895 p.; не находячи оригіналу, не знаю, чи й там так, але повинно бути «III» (марта)». Павлик, очевидно, мав на увазі перебування адресата у Львові, але й інші дані (загострення хвороби М. II. Драгоманова наприкінці борозня за ст. ст.) стверджують, що в копії 1896 р. місяць було зазначено неправильно.

Подається повністю (вперше) за автографом (ф. 2, № 1544).

Адресат встановлено за власноручним написом М. Павлика иа , конверті: «Лист до Крохмаля для Коваловського».

Крохмаль (Второв, Загорський, Фомін, Z) Віктор Миколайович (1873—1933) — соціал-демократ, меншовик. В середині 90-х років входив до київських соціал-демократичних гуртків, у 1898 році був висланий в Уфу, де відіграв активну роль у місцевій со-ціал-демократичній групі. З 1901 р.— агент «Искры», працював у Києві, у 1902 р. був заарештований і ув’язнений в Лук’япівській тюрмі, з якої, разом з групою іскрівців, 31 серпня 1902 р. втік за кордон. Там входив до «Закордонної ліги російської соціал-демократії». Брав участь у II з’їзді РСДРП як делегат У фінського комітету, іскрівець меншості. В кінці 1904 р. був кооптований до ЦК РСДРП від меншовиків. У лютому 1905 року був знову заарештований. Після Лютневої революції 1917 року родагував меншовицьку «Рабочую газету». Після Великої Жовтневої соціалістичної революції працював у різних установах Лоніпграда.

Так как дядя едвали скоро собѳрѳтся н а -писать о своем здоровьє...— Майже одночасно з Лесею Українкою М. П. Драгоманов послав лист до В. М. Крохмаля (М, І. Павлик датує його: «Коло 4 апр. и. ст. 4895»), в якому, між іншим, писав і про своє здоров’я: «О моем здоровье гнусно писать, так оно скверно...» Як видно з відповіді М. І. Павлика від 14 квітня 4895 року, листи Лесі Українки і М. П. Драгомаиова не застали

В. М. Крохмаля у Львові: «Відповідь Вашу і Лесину A. G. переказав одним добрим знакомим, бо той христянин, що був, як істинний росіянин, не хотів задержатися лишній день і здав справу на мене» (див.: Переписка Михайла Драгомаиова з Михайлом Павликом. Т. 8. Чернівці, 1911, с. 227, 233). Отже, дата 3 квітня (22 березня за ст. ст.) 1895 р. не викликає сумнівів.

165. ДО М. І. ПАВЛИКА. 8, 9 квітня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 471—172,

Подається за автографом (ф. 101, № 331).

...Ч у жими руками жар загрібат и...— Леся Українка має на увазі інтриги, до яких вдавалися Вячеслав Будзинов-ський і Володимир Охрімович, які вважали себе соціал-демократами, а виявляли буржуазно-націоналістичну тенденційність. Усу-* нувши М. Павлика від редагування «Громадського голосу», вони надали цій газеті більш поміркованого напряму, ніж передбачалось, і в той же час вимагали від нього на утримання газети гро-шей, які М. Павлику передавав М. Ковалевський на видання демократичної преси. Леся Українка застерігала М. Павлика, щоб він не довіряв цим людям.

«Б е с е д а» — оглядова стаття Лесі Українки «Беседа» — часопис баптистів» (надрукована в журналі «Народ», 1895, № 5, під криптонімом «II. С. Ж.»).

166. ДО М. І. ПАВЛИКА. 19 квітня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Переписка Михайла Драгомаиова в Михайлом Павликом, т. 8, с. 237.

Подається за першодруком.

Датується за листом М. Драгомаиова до М. Павлика від 7 квітня (в Болгарії користувалися старим стилем). Як твердить М. Павлик, разом з листом Драгомаиова було вкладено лист від Лесі Українки (див.: Переписка Михайла Драгомаиова з Михайлом Павликом, т. 8, с. 236).

...П і с л я новітніх п о д і й...— Леся Українка має на увазі згадувану промову царя Миколи II (див. прим, до листа 156).

...Щ о Франк о отримав професур у...— На початку 1895 p. І. Фраико підняв клопотащш про затвердження його приват-доцентом при Львівському університеті. Йому було дозволено прочитати пробну лекцію на тему «Наймичка» Т. Шевченка, яка викликала великий інтерес у професорів і студентів, присутніх у залі. Але^ українські націоналісти М. Грушевський, О. Барвін-ський, митрополит G. Сембратович спільпо з представниками цісарської влади і польської шляхти домоглися того, що І. Франка не допустили до викладання в університеті.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 270).

...Н а Ю р і я...— 6 травня.

168. ДО М. І. ПАВЛИКА. 12 травня 1895 р. Софія

Вдерше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 172—173.

Подається за автографом (ф. 101, № 332).

Брошуру, може, й кінчу тут а...— про Джона Міль-тона.

Читала я Вашу статт го...— Йдеться про статтю М. Пав-лика «Соціал-демократична «нова ера» («ІІарод», 1895, № 3-4).

Турбацький Лев (1876—1900) — український публіцист і критик демократичного напряму, співробітник радикальних видапь 90-х років,

169. ДО М. І, ПАВЛИКА, 21 травня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид,.: Твори и 5-ти т., т. 5, о. 173—174.

Подається за автографом (ф. 101, № 333).

...Дві патріотичні штуки,„— Тобто вірш «Пророчий сон патріота» та статтю «Безпардонний» патріотизм» (надруковано в журналі «Народ», 1895, № 9, під криптонімом «И. С. Ж.»). Обидва твори скеровані проти Ватікану та його прислужників — клерикалів і націоналістів з галицьких угодовських партій. Написані вони у відповідь на статті, надруковані в «Буковині» (1895, № 27—32),— «Наші національно-політичні відносини» та «Про своїх людей».

1 У цих відверто реакційних статтях плазування перед Ватіканом поєднувалося з крайнім націоналізмом, із закликами «нищити без пардону» революційні впливи, зокрема впливи передової російської культури. «Безпардонність» цих виступів «Буковини» викликала різку одповідь Лесі Українки, змусила її написати гостросатирич-ний твір.

«П о р $ б о щ е н н ы й народ» — брошура, видана у Львові 1895 р. редакцією журналу «Житє і слово» без зазначення автора В брошурі наводяться факти переслідування царизмом української культури.

Щодо відповіді Ваш о ї...— Мова йде про статтю М. Павлика «По поводу відносин між руською радикальною і польською соціал-демократичною партією (Відповідь Турбацькому)» («Народ»,

1895, № 6).

Ось я покину Вам їх цілу в’язку...— Йдеться про цикл поезій, написаних в Болгарії: «Божа іскра», «Мати-певільпи-ця», «І все-таки до тебе думка лине...», «Slavus-sclavus», «Ворогам», «Північні думи», «Товаришам». Під назвою «Невільничі пісні» цикл надруковано в журналі «Народ», 1895, № 15—16.

170, ДО М, І. ПАВЛИКА. З червня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5,