Маргарет Мітчелл - Звіяні вітром. Кн. 2

різні табори, вона не давала спокою недоброзичливцям Скарлет, чи то були її давні приятельки, а чи й кревнячки. Але вона не обмежувалась розмовами — вона діяла.

Мелані приліпилася до Скарлет, мов реп’ях. Вона наполягла, щоб Скарлет щоранку, як звичайно, вибиралася до крамниці й на лісовий склад, і сама всюди їздила з нею. Вона спонукала Скарлет надвечір роз’їжджати по місту, хоч тій і не дуже хотілося виставляти себе під прискіпливі погляди співгородян. Мелані щоразу сідала в коляску поруч зі Скарлет. І брала її з собою на передвечірні візити і лагідно, але й настійливо, заводила до віталень, в яких Скарлет не бувала вже більше двох років. А Мелані, розмовляючи з враженою подивом господинею дому, всім своїм виглядом ніби промовляла: «Любиш мене, люби й мого собаку».

Вона примушувала Скарлет рано з’являтися з такими відвідинами й залишатись там, аж поки розійдуться останні гості, позбавляючи в такий спосіб дам нагоди почесати язики та поперемивати всім кісточки, що викликало певне обурення з їхнього боку. Ці відвідини були для Скарлет справжньою мукою, але вона не зважувалась опиратися Мелані. Їй гидко було сидіти серед жінок, які потай душі запитували себе, чи й справді її застукано на перелюбстві. Вона з прикрістю усвідомлювала, що ці жінки й не озвалися б до неї, якби не любили Мелані й не боялися втратити її прихильність. Але Скарлет знала, що коли вони прийняли її раз, то вже надалі не зможуть зачиняти двері їй перед носом.

Характерно, що, захищаючи чи осуджуючи Скарлет, майже ніхто не посилався на її порядність. «Від неї чого завгодно можна сподіватись»,— така була загальна думка. Скарлет занадто багато нажила собі ворогів, щоб мати тепер багатьох оборонців. Слова та вчинки її були як більмо на оці стільком городянам, що мало кого непокоїло, чи дуже дошкулить їй цей скандал. Проте кожен остерігався, щоб не потерпіли при цьому Мелані або Індія, і пристрасті вирували радше навколо них, а не навколо Скарлет, і все зводилося до питання: «Збрехала Індія чи ні?»

Ті, які виступали на боці Мелані, тріумфально вказували на факт, що Мелані в ці дні всюди з’являється у товаристві Скарлет. Тож чи могла жінка таких високих моральних засад, як Мелані, обстоювати за провинною жінкою, надто коли та завинила з її власним чоловіком? Та ні в якому разі! Індія просто схибнута стара панна, що ненавидить Скарлет, тому вона й наклепала на неї, і змусила Арчі та місіс Елсінг повірити цим брехням.

Але, слушно запитували прибічники Індії, якщо Скарлет не винна, то де ж капітан Батлер? Чому його нема в місті, поруч з дружиною, щоб підтримати її своєю присутністю? Це запитання зависало в повітрі, а в міру того як збігали тижні й стала ширитись чутка про вагітність Скарлет, у таборі прихильників Індії почали задоволено похитувати головами. Дитина ця не від капітана Батлера, заявляли вони. Всі вже бозна-відколи знають, що Скарлет з чоловіком живе нарізно. Бозна вже відколи місто шоковане тим, що вони сплять в окремих спальнях.

Плітки розповзалися, викликаючи розлам і в місті, і у щільно згуртованому клані Гамільтонів, Вілксів, Берів, Вітменів і Вінфілдів. Кожен з членів цього родинного кола мусив стати на той чи на той бік, ніхто не міг залишитись на нейтральній петиції. Про це вже подбали Мелані з її холодною гідністю та Індія з її гіркою в’їдливістю. Але незалежно, хто з родичів якого погляду дотримувався, всіх їх обурювало, що до цього розбрату між своїми спричинилася Скарлет. Ніхто з них не вважав, що через неї варто було заводити таку колотнечу. І байдуже, на чиєму боці хто стояв, уся рідня щиро шкодувала, що Індія надумала прилюдно прати брудну родинну білизну і втягла Ешлі в гаку неприємну скандальну історію. Та оскільки вона вже це зробила, багато знаходилося таких, що виступали в її обороні проти Скарлет, тим часом як інші, прихильні до Мелані, підтримували саме Мелані та Скарлет.

Половина Атланти була споріднена — або ж претендувала на спорідненість — з Мелані та Індією. Розгалужена мережа братів і сестер у других та третіх і всяких інших дальніх родичів, кревних і не кревних, була така складна й заплутана, що хіба тільки вроджений джорджіанець міг у ній розібратися. Вони всі становили міцно злютований клан, який у притузі завжди протистояв зовнішньому світові суцільною фалангою зімкнених щитів, безвідносно до будь-чиєї приватної думки про поведінку того чи іншого родича. За винятком тітоньки Туп і дядечка Генрі, між якими точилася партизанська війна, об’єкт незлобивих кепкувань протягом багатьох років, усі родичі були в приязних стосунках одні з одними. Вони милі, лагідні й урівноважені люди, уникали навіть дружніх суперечок, без яких не обходилось у більшості атлантських родин.

Але тепер вони розпалися на два стани, і місто могло потішатися, спостерігаючи, як родичі в п’ятому й шостому коліні стають насупроти одні одних у цій найзапеклішій за всю історію Атланти зваді. Це неабияк ускладнило життя другій половині міста, не спорідненій з першою, вимагаючи надзвичайного такту й терпіння, бо ж розкол міг заторкнути чи не кожну громадську спілку. «Гурток комедійних вистав», «Швацький гурток для конфедератських удів та сиріт», «Асоціація впорядкування могил наших славних воїнів», музичний гурток під назвою «Суботній вечір», товариство жіночих танців, «Книгозбірня для підлітків» — усі виявилися втягненими в цей конфлікт. Не лишилися осторонь і чотири церкви разом з їхніми місіонерськими громадами та «Жіночим доброчинним товариством». Пильно треба було дбати, щоб члени протиставних таборів не опинилися в одному й тому ж гуртку чи комітеті.

У загальноприйняті візитні години — від четвертої до шостої — атлантські матрони перебували в постійному напруженні, побоюючись, щоб не завітали до них Мелані й Скарлет і не застали там Індію з відданими їй прибічниками.

З усієї родини найдужче потерпала тітонька Туп. Вона нічого в житті так не жадала, як пробувати у вигоді серед кола прихильних до неї родичів, тож і в цій справі воліла б, щоб і одним догодити, і других не озлити. Але ні одні, ні другі аж ніяк на це не приставали.

Індія мешкала разом з тітонькою Туп, тож якби стара дама стала на бік Мелані, чого їй самій хотілося, Індія зразу ж вибралася б від неї. А без Індії що бідна Туп робила б? Вона ж не могла жити сама. Їй довелося б або поселити у себе когось чужого, або самій перебратися до Скарлет. А стара таки здогадувалась, що капітан Батлер