Маргарет Мітчелл - Звіяні вітром. Кн. 2

расизму — ку-клукс-клан, що саме в ту повоєнну пору зародився на Півдні. Його виникнення в романі пояснюється прагненням південців власними силами захистити втрачений лад і справедливість в окрузі від банд звільнених, але безпритульних негрів, що, підбурювані, як правило, білими зловмисниками, зробилися волоцюгами, гвалтівниками, грабіжниками. Активними членами й організаторами цього таємного клану стають найшляхетніші герої твору.

Ще одна тема, на якій зосереджується південська свідомість і, відповідно, увага М. Мітчелл,— це жіноче питання. Культ леді — традиція Півдня. А протягом війни до обожнювання і поклоніння додалося ще й поваги, бо всі злигодні воєнного побуту впали на тендітні жіночі плечі, але не зламали духу жінок. Недаремно в місті Джексон, столиці південного штату Міссісіпі, вже в наші дні перед Капітолієм споруджено чудовий пам’ятник жінкам Півдня — матерям, дружинам, сестрам, нареченим воїнів Конфедерації, які були опорою і підтримкою чоловікам, берегли домівки й зберігали в них життя. І Маргарет Мітчелл в своєму творі співає гімн жінці.

Роман «Звіяні вітром» напрочуд багатий образами жінок-аристократок, південних леді, серед них і головна героїня Скарлет О’Гара. Однак у жіночих образах Маргарет Мітчелл відбувається певна контамінація, поєднання двох традицій — піонерської і південної. Цнотливість, шляхетність, освіченість, навіть деяка рафінованість, витонченість, делікатність — у традиції жінки Півдня. Діловитість, витривалість, хазяйновитість, сміливість, уміння взяти на себе відповідальність навіть у нежіночих справах — то традиційний образ піонерки. Такими були героїні попередниць Маргарет Мітчелл — Уїлли Кесер, Елен Глазгоу... Такою є і Скарлет О’Гара — сюжетний і композиційний центр книги. За своїм походженням і вихованням Скарлет — типова південна леді. Але за своєю натурою вона прагматична, егоїстична, в чомусь навіть примітивна, не переобтяжена освітою, зайвою ерудицією і за екстремальних обставин виявляється ближчою до образів жінок-піонерок, готових до праці і подвигу, ніж до південних леді. А ще її наділено рисами типової мелодраматичної героїні романтичного роману: в неї всього надмір, вона яскрава, діяльна, експансивна, вибухова. До того ж їй властива ще одна надзвичайна риса,— у неї в крові любов до рідної землі, їй просто-таки органічно необхідно час від часу доторкатися до червоної глини Тари, аби набратися сили для наступної життєвої боротьби, до якої спонукає її доля. Тож красуня Скарлет, сильна і волелюбна, примхлива і вперта, приваблює всі серця. Вона є головною, проте не єдиною героїнею книги: серед численних дійових осіб роману чітко вирізняється «квартет» головних персонажів. Мелані й Ешлі («світлі образи») втілюють лицарські ідеали, рафіновану культуру, гармонію, героїзм і шляхетність старого Півдня. Скарлет і Рет («темні герої») виховані на тих самих ідеалах, але їм властива також дієздатність, непогамовна енергія, життєва снага піонерів Нового Світу. І ця особливість надзвичайно важлива. Вона відрізняє книгу Маргарет Мітчелл від стандартних південських роменсів. Адже показавши внутрішню спорідненість плантаторської аристократії з фронтірсменами, американськими першопереселенцями (що, до речі, й дало можливість колишній Конфедерації з часом стати органічною складовою частиною Сполучених Штатів), Маргарет Мітчелл ніби відновила плин часу, з’єднала окремі фрагменти історії, «вписавши» улюблений Південь до загальноамериканської національної історичної свідомості, що неабиякою мірою сприяло надзвичайній популярності книги на американському Півдні.

Однак цей роман-сагу не варто сприймати як історичний твір. Війна і історія тут іноді відображені ніби у кривому дзеркалі, і це стає особливо помітним, коли йдеться про расову проблему. До того ж у громіздкій споруді роману багато суперечностей в характеристиках, діях і думках героїв, чимало стильової риторики, стереотипів, є беззастережне використання цілих «блоків», запозичених у літературних попередників — у ситуаціях, перипетіях, характерах,— тобто все, що дозволяє критикам відносити твір до літератури масової. Проте пересічного читача приваблює інше: герої, їхнє насичене і сповнене пригод і переживань життя, сильні характери і пристрасті, складні взаємини, драматичні перепади долі — і все це живе і палахкотить у горнилі Громадянської війни. Отож, торкаючись найчуттєвіших струн у людському серці, цей роман і здобув собі популярність у всьому світі.

Тамара ДЕНИСОВА

Примітки

1

Реконструкція — період 1865—77 рр., коли під егідою військових властей США на Півдні здійснювано соціально-політичні реформи, пов’язані з ліквідацією рабовласницької системи.— Тут і далі примітки перекл.

2

Так називалася підлегла військовому міністерству США управа (1965—69 рр.) в південних штатах задля соціального влаштування звільнених з рабства негрів.

3

Присмерк богів (нім.); у давньогерманській міфології — загибель світу внаслідок битви з темними силами.

4

Місто у штаті Теннессі, під яким у битві 30.XI.1804 р. зазнали поразки війська Конфедерації.

5

Ніколи не впадай у розпач (латин.).

6

У бою під м. Апоматокс (штат Вірджинія) 30.ХІ.1865 р. південське військо зазнало поразки й капітулювало, що знаменувало кінець Громадянської війни.

7

Мається на увазі прізвище південського генерала П. Борегарда.

8

Так (фр.).

9

Йдеться про капітана Джеймса Буллека (1823—1901), що в роки війни вів переговори в Англії про будівництво військових суден для Конфедерації.

10

Сюзен Б. Ентоні (1820—1906) — американська суфражистка, активістка руху за емансипацію жіноцтва.

11

Джеймс Едвард Оглторп (1696—1785) — один з перших англійських поселенців у Джорджії, де він заснував селище 1773 року.

12

Кавалери — прибічники англійського короля Карла І Стюарта (1600—1649), усунутого від влади й страченого в ході Англійської буржуазної революції.

13

Красунь принц Чарлі — одне з прізвиськ Карла (Чарлза) Стюарта (1720—1788), невдалого претендента на шотландський трон.

14

Опера ірландського композитора Майкла Балфа (1808—1870), уперше поставлена в Лондоні 1843 р., у Нью-Йорку —1844 р.

15

Райєн, Патрік Джон (1831 —1911) — католицький священик, родом з Ірландії, оратор і поет.

16

Неточна цитата з Біблії (Євангеліє від Матвія, 18—9).

17

«Почесно й любо (вмерти за рідний край)» (латин.) — цитата з Горація.

18

За Біблією, син Авраама й Агарі; Авраамова дружина Capa вигнала Ісмаїла з дому разом із матір’ю.

19

Цитата з трагедії В. Шекспіра «Макбет», дія її, сцена 2 (перекл. Б. Тена за участю В. Гуменюка).