Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

дьогтю») і системних чинників («виробники діжки дьогтю»), і що розуміння цих чинників повинне пом’якшити їхній вирок?

Чи готові ви винести рішення про співучасть у зловживаннях у в’язниці Абу-Ґрейб і в багатьох інших військових об’єктах і в таємних в’язницях ЦРУ кожного з цих високопоставлених членів команди військового керівництва: генерал-майора Джеффрі Міллера, генерал-лейтенанта Рікардо Санчеса, полковника Томаса Паппаса і підполковника Стівена Джордана[517]?

Чи готові ви винести рішення про співучасть у зловживаннях у в’язниці Абу-Ґрейб і в багатьох інших військових об’єктах і в таємних в’язницях ЦРУ кожного з цих високопоставлених членів команди політичного керівництва: колишнього директора ЦРУ Джорджа Тенета і міністра оборони Доналда Рамсфелда?

Чи готові ви винести рішення про співучасть у зловживаннях у в’язниці Абу-Ґрейб і в багатьох інших військових об’єктах і в таємних в’язницях ЦРУ кожного з цих високопоставлених членів команди політичного керівництва: віце-президента Діка Чейні і президента Джорджа Буша?

ХАЙ БУДЕ СВІТЛО

Отже, ми дісталися до кінця нашої довгої спільної подорожі. Я ціную вашу стійкість і бажання йти вперед, незважаючи на те що в дорозі ми побачили найгірші прояви людської натури. Мені було особливо важко знову описувати сцени зловживань, які відбувалися під час Стенфордського в’язничного експерименту. Нелегко було змиритися і з тим, що мені не вдалося пом’якшити вирок Чіпа Фредеріка. Я невиправний оптиміст, але перед обличчям усього цього зла — геноциду, різанини, судів Лінча, тортур та інших жахливих речей, які люди чинять один одному, навіть я починаю втрачати віру в людство. Проте я вірю: якщо ми об’єднаємо зусилля, нам буде легше протистояти ефекту Люцифера.

У кінці нашої мандрівки ми звернемося до світла, щоб розсіяти темряву найпохмуріших закутків людської душі. Час відвернутися від негативу і звернутися до позитивного. Для цього у мене є два способи. У першу чергу я запропоную вам кілька перевірених та обґрунтованих рекомендацій щодо того, як протистояти соціальним впливам, яких ви не потребуєте або яких не бажаєте, але при цьому вони сильно дошкуляють день у день. Я визнаю, що влада ситуативних сил впливає на кожного з нас, і в певних умовах може спонукати до жахливих вчинків. Проте я переконаний, що ми — не раби влади. Якщо ми знаємо, як діють ці сили, то можемо чинити їм опір, не піддатися їх спокусі. Це знання здатне звільнити нас від могутніх кайданів конформізму, підпорядкування, маніпуляцій та інших форм соціального впливу та примусу.

Дослідивши під час нашої подорожі слабкість і вразливість людської натури і ту легкість, з якою відбуваються трансформації людського характеру, ми закінчимо його на дуже позитивній ноті, прославляючи героїзм і героїв. Сподіваюся, ви готові погодитися з тим, що звичайні і навіть хороші люди можуть піддаватися спокусі, підкорятися тиску та вчиняти злочини під впливом потужних системних і ситуаційних сил. Якщо так, то чи готові ви погодитись із зворотним: що героєм може стати кожен із нас? Що ми в очікуванні ситуації, яка дасть нам змогу довести, що ми зроблені з «правильного тіста»? Давайте ж дізнаємося, як протистояти спокусі і вшануймо справжніх героїв.

РОЗДІЛ 16

Опір ситуативним впливам і вшанування героїзму

Кожен вихід — це вхід до іншого місця.

Том Стоппард «Розенкранц і Гільденстерн мертві»

Ми підійшли до завершення нашої подорожі моторошними місцями, що здатні поневолити уми мандрівників. Ми були свідками того, як обставини викривають найбрутальніші сторони людської природи, були здивовані легкістю та розмахом, з якими хороші люди стають жорстокими до інших. Ми зосереджувалися на спробі якомога краще зрозуміти, як відбуваються такі перетворення. Хоча зло може існувати у будь-яких умовах, ми детальніше розглянули, як воно шириться у в’язницях і на війні. Вони зазвичай стають тими казанами, де нуртують авторитет, влада, домінування, і під прикриттям секретності підважують засади людяності, позбавляють нас рис, які ми, люди, цінуємо найбільше: турботи, доброти, співпраці та любові.

Переважно ми залишалися у зімітованій в’язниці, яку ми з колегами створили у підвалі факультету психології Стенфордського університету. Лише за декілька діб наш рай — Пало-Альто у Каліфорнії, Стенфордський університет — перетворився на справжнє пекло. У здорових юнаків у ролі в’язнів з’явилися патологічні симптоми надзвичайного стресу, фрустрованості й безпорадності. Їхні колеги, у випадковий спосіб призначені охоронцями, постійно перетинали межу просто грайливого виконання своїх ролей і жорстоко знущалися над «своїми в’язнями». Менш ніж за тиждень, маленький «експеримент», псевдо-в’язниця, відсунулася на задній план нашої колективної підсвідомості й її змінила реальність в’язнів, охоронців і персоналу, надто справжня для усіх нас. Це була в’язниця під керівництвом психологів, а не держави.

Розпочате мною ретельне дослідження природи цих трансформацій уперше розгорнулося настільки повно. Його мета — якнайбільше наблизити читачів до того особливого місця, в якому можна протиставити силу особи силі інституції. Я намагався передати відчуття розвитку процесів, у яких відносно малі ситуативні змінні (як соціальні ролі, правила, норми та уніформа) справили потужний вплив на всіх, хто опинився в межах їхньої системи.

На концептуальному рівні я запропонував приділяти ситуативним і системним процесам більше уваги і значення, ніж ми чинимо зазвичай, коли намагаємося зрозуміти аномальну поведінку чи помітні зміни особистості. Людська поведінка завжди піддається ситуативним впливам. Ба більше, поведінку і ситуацію вбудовано у ширший контекст, зазвичай, у систему влади, яка розробляється так, щоб мати змогу утримувати та підтримувати себе. Традиційний аналіз більшості спеціалістів, у тому числі у правоохоронних, релігійних і медичних інституціях, зосереджено винятково на дійовій особі як єдиному агентові впливу. Як наслідок, вони применшують чи ігнорують вплив ситуативних змінних і системних визначників, які формують поведінкові наслідки і змінюють дійових осіб.

Сподіваюся, приклади і додаткова інформація у цій книжці кине виклик тривкій засадничій помилці атрибуції, згідно з якою внутрішні риси людини є головними передумовами її дій. Ми також хотіли підкреслити, що і сила обставин, і поведінкові рамки Системи створюють і підтримують суспільний контекст.

У нашій подорожі ми пройшли від зімітованої в’язниці до жахливої реальності іракської тюрми Абу-Ґрейб. Побачили дивовижні паралелі між соціально-психологічними процесами в роботі обох в’язниць: псевдов’язниці і реальної. В Абу-Ґрейб наша увага зосередилась на одному чоловікові. Сержант Айвен Чіп Фредерік пройшов подвійну трансформацію: від хорошого солдата до поганого охоронця в’язниці, а потім до стражденного в’язня. Наш аналіз виявив, що диспозиційні, ситуативні та системні чинники, подібні до тих у Стенфордському в’язничному експерименті, зіграли провідну роль у потуранні знущанням і тортурам, які Фредерік та інші військові чи цивільні застосовували проти реальних ув’язнених.

Тоді я перейшов від моєї позиції незаангажованого вченого-дослідника до