Волтер Айзексон - Стів Джобс

Аарона Соркіна (відомого за фільмами «Кілька гарних хлопців» і «Західне крило»). Стів вислав йому деякі міркування.

- Це було ще в лютому, і з того часу я нічого від нього не чув, тож зателефонував йому у квітні, а він відповідає: «Ага, ага». Я знову вислав кілька ідей, - розповів Джобс. - Знову задзвонив йому, а у відповідь почув те саме «ага, ага». І ось уже початок червня, а він так нічого для мене й не написав.

Джобс запанікував. Він завжди сам розробляв свої репрезентації, але йому жодного разу не доводилося готувати випускне привітання. Одного вечора він сів і написав промову сам. Без будь-чиєї допомоги, хіба що ідей, котрі періодично підкидала дружина. У результаті вийшла досить інтимна і проста розповідь із неприкраше-ним персональним дотиком Стіва Джобса, як і належить бути досконалому продукту.

Алекс Гейлі колись сказав, що найкращий початок промови, це фраза «Дозвольте розповісти вам історію». Ніхто не може терпіти лекції, але всі люблять історії. Саме такий підхід обрав Джобс. «Сьогодні я хочу розповісти вам три історії з мого життя, — почав він. — Більше нічого. Нічого особливого. Просто три історії».

Перша була про те, як він покинув Університет Ріда. «Я міг перестати відвідувати пари, що були нецікавими для мене, і, навпаки, ходити на ті, що здавалися більш захоплюючими». У другій ішлося про те, як звільнення з Apple обернулося лише на краще для нього. «Важкість від усвідомлення успішності змінилася легкістю усвідомлення, що все лишень починається, і впевненості стає трохи менше». Студенти були навдивовижу уважними, незважаючи на літак, котрий кружляв над головами, демонструючи банер із написом «Переробляйте електронні відходи». А третя історія стосувалася діагностування раку й поінформованості, яку принесла хвороба:

«Нагадування про те, що я скоро помру, - найважливіщий інструмент, який будь-коли допомагав мені робити вибір у житті. Тому що майже все — всі зовнішні очікування, вся гординя, весь страх осоромитися чи провалитися - просто зникає перед обличчям смерті. Залишається тільки найважливіше. Нагадування, що ти помреш, дозволяє уникнути відчуття-пастки, ніби щось можеш утратити. Ти вже голий. Тож немає потреби ігнорувати поклик свого серця».

Творчий мінімалізм промови додав їй простоти, чистоти та шарму. Хоч би де шукав — в антологіях чи на веб-сайті YouTube, — не знайдеш кращої випускної промови. Інші, можливо, були важливішими. Як-от промова Джорджа Маршала у Гарварді в 1947 році, де він оголосив план відбудови Європи. Але жодна не була настільки витонченою.

Лев у п’ятдесят

Свої тридцяти - й сорокаріччя Джобс відсвяткував у компанії всіх зірок Силіконової Долини та інших знаменитостей. Але коли йому 2005 року виповнилося п’ятдесят, уже після операції з приводу раку, на вечірці-сюрпризі, котру організувала дружина, зібралися в основному найближчі друзі та колеги. Відбувалося все у зручному будинку друзів у Сан-Франциско, а чудовий кухар Еліс Волтерз приготувала лосось, привезений із Шотландії, з кускусом і розмаїттям власноруч вирощених овочів.

— Була прекрасна тепла й домашня атмосфера, всі помістилися в одній кімнаті, — пригадує Волтерз.

Гостей розважали актори відомого комедійного шоу «У будь-якому разі, чиї це слова?». На день народження Джобса прийшов його близький друг Майк Слейд, а також колеги з Ріхаг і Apple — Ласетер, Кук, Шиллер, Клоу, Рубінштайн і Теванян.

Кук добре справлявся з керівництвом компанії за відсутності Джобса. Всі гарно працювали, і в той же час Кук залишався на відстані від світла рампи. Джобс цінував сильних особистостей, але лишень до певної межі. Він ніколи не давав повної влади своєму заступнику і не ділив з ним славу. Джобса важко було заміняти. Відзначався ти чи ні - було й так зле, і так недобре. Кук умів давати раду таким викликам. Він був спокійним і рішучим у команді, але ніколи не чекав бурхливого вітання персонально для себе.

— Деякі люди ображаються, що Стіву дістається вся хвала, а мені це завжди було до одного місця, — сказав Тім. — Чесно кажучи, я не хотів би, щоби моє ім’я з’явилося в газеті.

Коли Джобс вийшов із лікарняної відпустки, Кук повернувся до звичної роботи - тримати всі рухомі шестерні компанії зчепленими в один механізм і не піддаватися на Стівові спалахи гніву.

— Я помітив, що люди часто плутають Стівові коментарі з тирадами чи з негативізмом, але насправді це просто його манера виражати пристрасть. Я ніколи нічого не брав близько до серця, — каже Кук.

Багато в чому він був наче віддзеркалення Джобса: незворушний, врівноважений і не стільки моторний, як понурий. «Я гарний перемовник, але Кук, мабуть, кращий, бо він класний тип», - сказав якось Джобс.

Восени 2005 року, після повернення на роботу, Джобс призначив Кука операційним директором компанії. Вони разом летіли в Японію. Стів насправді навіть не запитав Тіма, а просто повернувся до нього і сказав: «Я вирішив зробити тебе операційним».

Приблизно в той самий час старі друзі Джобса Джон Рубінштайн

і Аві Теванян, заступники з питань комп’ютерного й програмного забезпечення, які приєдналися до компанії в 1997-му у пік її відновлення, вирішили піти. Теванян — тому що заробив достатньо.

— Аві - головатий і добрий хлопець, більш приземлений, ніж Рубі, і ще й без обтяжливого еґо, — сказав Джобс. — Ми багато втратили з відходом Аві. Він надзвичайний. Він геній.

Із Рубінштайном було не все так просто. Йому не сподобалося керівництво Кука, та й узагалі він страшенно «зносився» за дев’ять років роботи на Джобса. їхні словесні перепалки почастішали. Була ще одна причина: Рубінштайн постійно сперечався з Джоні Айвом, котрий колись працював із ним, а тепер доповідав безпосередньо Джобсу. Айв завжди приносив нові ідеї - дизайн, що захоплював, але в той же час був складним у конструюванні. А це вже царина Рубінштайна - зробити обладнання практичним, тож він часто бунтував. За своєю натурою він був занадто обережним. «Врешті-решт, Рубі ж із Hewlett-Packard, — сказав Джобс. — Він ніколи не докопувався до глибини і не був достатньо агресивним».

До прикладу, справа з шурупами, які тримали ручки комп’ютера Power Мас G4. Айв вирішив, що вони повинні бути певним чином відполіровані й мати певну форму. Та Рубінштайн уважав, що це захмарно дорого й затримає проект на кілька тижнів. Тому завету-вав ідею. Його робота полягала у виготовленні продукції, що вимагало йти на поступки. Айв був переконаний, що такий підхід шкодить інноваціям, тому йшов в обхід Рубінштайна і звертався