Іван Лисяк-Рудницький - Iсторичнi есе. Том 1

України” (Мюнхен, 1955).

179

Richard Pipes, Russia under the Old Regime (New York, 1974); Tibor Szamueli, The Russian Tradition (London, 1974).

180

Тут потрібні деякі додаткові уточнення. Георгій Плеханов, “батько російського марксизму”, характеризуючи устрій Московського царства XVI–XVIII ст., прирівнював його до древніх і новітніх азіятських деспотій, зокрема до Османської імперії. (Див. його: “Історія російської суспільної думки”) Сам Маркс, що вивчав праці англійських дослідників про Індію й Китай, допускав, хоч не послідовно і з ваганнями, існування окремого “азіятського способу виробнитцва”, відмінного від рабовласницької й февдальної формацій. Ще в 1920-их роках ця проблема дискутувалася в колах радянських сходознавців і марксистських теоретиків. Дебати на цю тему припинилися на початку 1930-их років, коли в радянській науці канонізовано “фев-дальну тезу”, що була прийнята й закордонними комуністами й попутниками. Тривале панування цієї догми до сьогодні являє собою один із доказів, що сталінізм надалі живий в СРСР. Про спори в марксистському таборі довкола питання про “азіятський спосіб виробництва” див.: Карл Вітфогель. “Орієнтальна деспотія”, розд. 9, “Зростання й падіння теорії про азіятський спосіб виробництва”. (Karl A. Wittfogel, Oriental Despotism: A Comparative Study of Total Power (New Haven and London, 1957). Порівняй також статтю “Азиатский способ производства”, “Советская историческая энциклопедия” (Москва, 1960), т. 1, стор. 267–268.

181

“Hipolit Terlecki” — польська, а “Владимир” — російська форма. Я вживаю ці форми, які можна знайти у тогочасних документах. Українська форма його ім’я — Іполіт Володимир Терлецький.

182

Терлецький послідовно дотримувався традиційних національних термінів “Русь, русин”, які він чітко відрізняв від “Росії, росіянин”.

183

Розповідь про життя Терлецького базується головним чином на таких джерелах: 1) Його власні спогади: Записки архимандрита Владимира Терлецкого, бывшего греко-униатского миссионера // Русская старина, — 1889. — Т. 63. — С. 1–26; 559–578; 1891 — Т. 70 — С. 581–601; 1891. — Т. 71. — С. 351–391. 2) Група документів з ватіканських архівів: Litterae S. C. de Propaganda Fide Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielarussiae spectantes / Ed. A. G. Welykyj. — Romae, 1957. — Vol. 7. Ці документи стосуються переважно другого паризького періоду життя Терлецького на поч. 1850-х років. 3) Стаття І. Кревецького: Кревецький І. Від апостольства до зради // Нова зоря. — 1929 — Р. 4. — Ч. 45. — С. 3–6. 4) і 5) Дві статті І. Борщака: Борщак І. Українська католицька церква в Парижі сто років тому // Вістник української греко-католицької церкви у Франції. — 1945. — N. 1, 3–4 (ця стаття була доступна мені лише в машинописній копії); Une Eglise Catholique Ukrainienne й Paris il у a un siècle // Analecta Ordinis S. Basilii Magni. — Vol. 1 (8). — Ser. 2, sectia 2. — Roma, 1950. — Fasc. 2–3 — P. 360–363. Ці дві статті Борщака, які мають однакову назву, не збігаються цілком щодо їхнього змісту, і кожна з них містить деяку інформацію, що не повторюється в іншій.

184

Борщак помилково стверджує, що Терлецький був уніатом від часу свого народження. Це суперечить власним спогадам Терлецького.

185

Записки архимандрита Владимира Терлецкого // Русская старина. — 1889. — Т. 63. — С. 23.

186

Записки архимандрита Владимира Терлецкого. — С. 565.

187

Записки архимандрита Владимира Терлецкого. — С. 565.

188

Микола Гоголь гостював у княжни Волконської під час свого побуту в Римі. Я не зміг знайти свідчень будь-якого безпосереднього контакту між Терлецьким і Гоголем, хоча з хронологічного погляду це не здається неможливим.

189

Записки архимандрита Владимира Терлецкого // Русская старина. — 1891. — Т. 70. — С. 589. Варто відзначити, що за декілька років по тому, 1856 р, галицький митрополит Михайло Левицький був призначений кардиналом. Це був перший приклад підвищення українського єпископа до рівня колегії кардиналів. Цей учинок Пія IX можна розглядати як часткове виконання його обіцянки, даної Терлецькому. Щодо другого, важливішого її пункту — створення українсько-католицького патріархату — вона залишилася нездійсненою досьогодні.

190

“Греко-католики” — термін, який застосовувався щодо католиків східного обряду, або уніатів, Габсбурзької імперії.

191

На цьому закінчується та частина “Записок...” Терлецького, яка була мені доступна. Я не міг звернутися до кінцевої частини, яка надрукована у журн.: Русская старина. — 1891. — Т. 1. — С. 351–391.

192

Цит. за: Borschak Е. Une Eglise Ukrainienne... — P. 362. Цікаво було б знати склад парафіян, до яких Терлецький звертався зі своїми українськими проповідями у Парижі. Служби Божі у Церкві св. Кирила і Мефодія могли відвідувати деякі польські емігранти, уродженці України. Проте вони були римо-католиками латинського обряду, а не уніатами.

193

Деякі з документів у збірнику: Litterae S. C. de Propaganda Fide... — Vol. 7. — N 3356, 3360, 3368, 3375, 3376, 3377 стосуються питання висвячення учнів Терлецького Юліана Куїловського та Теофіла Коростенського.

194

Біографію митрополита Куїловського див. у кн.: Назарко І. І. Київські і галицькі митрополити: Біографічні нариси (1590–1960). — Рим, 1962. — С. 214–220.

195

Handelsman М. Ukraińska polityka ks. Adama Czartoryskiego przed wojną krymską. — Warszawa, 1937. — S. 124–126.

196

Згідно зі спогадами Терлецького, під час перебування в Костантинополі у 1847 р. він одержав листа від князя Чарторийського, в якому той у дуже обережних висловлюваннях запропонував йому таку угоду: князь обіцяв підтримати унійну акцію Терлецького за умови, що той визнає над собою політичний провід Чарторийського. “Зрозуміло, я не міг прийняти такої умови” (Русская старина. — 1889. — Т. 63. — С. 576).

197

М. Гандельсман згадує “злосливі зауваження” про Терлецького, що їх надрукував близько 1850 р. відомий польський журналіст Юліан Клячко (Handelsman М. Ukraińska polityka... — S. 120, примітка 3).

198

Див. лист Конгрегації віри від 30 листопада 1853 р.