Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

- Шахрія готується до весілля, її сьогодні не буде!

Рада ледве приховала здивування. Вона думала, що принцеса вже виконала прохання Долунай.

– Сподіваюся, у вас немає жодних скарг? – поцікавився султан.

– Ні! Все чудово! Тільки нам хотілося б скоріше почути відповідь на пропозицію Мерліна! – відповів Альбрехт.

- Всьому свій час! - султан жестом наказав налити собі ще напою зі глека. - А поки розкажіть, як ви провели ці два дні? Мені цікаво почути від вас, молодих! Чув ви відвідали місто.

– Нам тут дуже сподобалось! Палац чудовий! З ним не порівняється навіть зарганський замок.! Вчора ми з Радою гуляли містом. Нас вразили ваші сади та золоте дерево! А ще ваші слуги показали чудову бібліотеку.

Рада не знала, що розповідати султанові, адже вона із Шахрією задумала його вбивство.

- Мені теж дуже сподобалося! Особливо золоте дерево з дорогоцінним камінням!

– Ваші друзі Вас сьогодні цілий день шукали. Де ж ви були? – поцікавився султан, уважно подивившись на дівчину. Від цього погляду засмоктало під ложечкою.

- Я гуляла та забула про час! Вибачте, що не попередила заздалегідь!– зробивши каяття, відповіла Рада.

- Сподіваюся, у вас склалося гарне враження про Філанту? – обличчя султана знову стало схоже на дерев’яну маску.

– Так! – коротко відповіла Рада та посміхнулася.

– Чому ви не їсте? – здивовано глянув на них султан.

Альбрехт відчував, що Рада щось недоговорює і саме через це їх і покликали. Чого султан раптом запросив їх до себе? Рука подруги ледь помітно сіпнулась, коли та підняла виделку.

«Невже вона думає, що нас можуть отруїти?»

Взявши також виделку, Альбрехт мимоходом провів чарівним перстням по їх тарілкам. У їжі не було нічого небезпечного.

- Дякуємо за вечерю. – сказав хлопець та впіймавши погляд подруги показав поглядом, що він перевірив. Після вечері він сподівався поговорити з нею.

Під час вечері вони розмовляли виключно про їх життя у герцогстві та відношення до війни. Султан відкрито сказав, що з власної волі не розпочав би війну. Він прибічник миру.

Через декілька годин султан дозволив їм повернутися у свої кімнати.

День видався важким для Ради, вона не спала майже добу. Дівчину здивували султанові слова про те, що Шахрія готується до весілля. Рада побоювалася, що принцеса просто злякалася і не стала підносити кубок. Але про це Рада сподівалася запитати завтра.

А поки що вона настільки втомилася, що, зайшовши до своєї кімнати, одразу пішла спати. Поруч, на ліжку з балдахіном, уже спала Ніоба. Роздягатися дівчина не стала. Руки і ноги ніби налилися свинцем, і вона, поклавши голову на подушку, швидко задрімала.

Глибокої ночі її розбудила незрозуміла вага на горлі. Дихати не було чим. Широко розплющивши очі, дівчина спробувала закричати, але сил зробити це не було.

Над нею нависнув чоловік в масці. Рада одразу зрозуміла – її хочуть задушити. Поряд пролунав крик Ніоби.