Волтер Айзексон - Стів Джобс

раніше». Intel мала угоди з іншими виробниками комп’ютерів, і Джобс хотів отримати кращу ціну, ніж вони.

- Нам потрібно було шукати творчі підходи, щоби звести докупи наші цифри, - сказав Отелліні.

Більша частина перемовин була проведена - як то полюбляв Джобс - під час довгих прогулянок, інколи аж до радіотелескопу, знаного як «Тарілка» над університетським містечком Стенфорда. Джобс починав прогулянку, розповідаючи якусь байку і пояснюючи те, як, на його думку, розвивалася комп’ютерна історія. Уже під кінець він торгувався за ціну.

- Intel мала репутацію незговірливого партнера, яка сформувалася ще в ті дні, коли компанією керували Енді Ґроув і Крейг Бар-рет, - розповідав Отелліні. — Я хотів показати, що Intel — це компанія, з якою можна працювати.

Тож першокласна команда з Intel працювала з Apple, і їм вдалося за шість місяців зробити перетворення. Джобс запросив Отелліні на святкову зустріч для 100 топ-менеджерів Apple, де Пол надягнув один із відомих інтелівських лабораторних халатів, який виглядав, як маскарадний костюм зайчика, й міцно обійняв Джобса. Піц час публічного оголошення партнерства в 2005 році, зазвичай стриманий Отелліні повторив те саме.

«Apple та Intel нарешті разом», — висвітлилося на великому екрані.

Білл Ґейтс був здивований. Його не вражали системні блоки в навіжених кольорах, але секретна програма, щоби вставити процесор у комп’ютер, виконана безшовно та вчасно, була подвигом, яким він захоплювався.

— Якби ви сказали: «Гаразд, ми змінюватимемо нашу схему в мікропроцесорі і при цьому не втратимо темп», - це звучало би як щось неможливе, — сказав він мені багато років по тому, коли я запитав його щодо досягнень Джобса. — Але їм це таки вдалося.

Опціони

Серед різноманітних дивацтв Стіва було його ставлення до грошей. Коли він повернувся в Apple в 1997 році, то зображав себе як людину, що працює за 1 долар на рік, роблячи це заради компанії, а не заради себе самого. Попри те, він виношував ідею мегаґрантів опціонів на акції — дарування величезних пакетів опціонів із правом купити акції Apple за визначеною ціною, - що не підпорядковувалося звичайним хорошим компенсаційним практикам відповідно до оглядів і критеріїв комітету ради директорів.

Коли він додав приставку «тимчасовий» до своєї посади й офіційно став виконавчим директором, Ед Вулард і рада запропонували йому (на додачу до літака) мегаґрант на початку 2000-го; попри відверту суперечливість образу людини, яку не цікавлять гроші, що він собі створив, Стів ошелешив Вуларда, попросивши ще більше опціонів, ніж запропонувала йому рада. Але незабаром після того, як він отримав їх, виявилося, що це було надаремно. Акції Apple обвалилися у вересні 2000 року - через погані продажі «куба», а також через виникнення інтернет-«бульки», — що знецінило опціони.

До погіршення ситуації призвело також те, що в титульній статті часопису Fortune в червні 2001 року йшлося про виконавчих директорів, які отримують надмірні компенсації. Стаття була названа «Великі пограбування, влаштовані виконавчими директорами». Мармиза Джобса із самовдоволеною посмішкою прикрашала обкладинку. Навіть попри те, що його опціони були в той час «під водою», технічний метод оцінки на момент отримання (відомий як оцінка за моделлю Блека — Шоулза) показав, що їхня цінність складала 872 мільйони доларів. За словами автора статті, «до цього часу» то був найбільший компенсаційний пакет за всю історію, наданий виконавчому директорові. То було найгірше, що могло трапитися: Джобс, важко, проте успішно пропрацювавши в Apple чотири роки, залишився практично без копійки, натомість став уособленням жадібних виконавчих директорів, що виставляло його лицеміром і підривало особисту репутацію. Він написав уїдливого листа редактору часопису, стверджуючи, що його опціони насправді «рівноцінні нулю», та пропонуючи Fortune купити їх за половину передбачуваних 872 мільйонів, про які написав журнал.

На той момент Джобс хотів, щоби рада дала йому інший великий пакет опціонів, оскільки його старі вже знецінилися. Він обстоював - як перед радою, так і, мабуть, перед самим собою, - що тут важить належне визнання, а не можливість розбагатіти.

- Там особливо не йшлося про гроші, - сказав Стів згодом, даючи показання під час судового процесу SEC (Комісія по цінних паперах і біржах США. — Прим, пер.) у справі опціонів. — Кожен хоче, щоби його визнавали колеги... Мені здавалося, що рада не чинила так щодо мене. — Він уважав, що рада мала би сама запропонувати йому новий пакет, навіть без його прохання. — Я вважаю, що виконував свою роботу досить добре. І на той момент це могло би підтримати мене.

Рада, вибрана Джобсом особисто, насправді любила його до нестями. Тож вирішила дати йому інший величезний грант в серпні 2001 року, коли ціна на акцію була нижча за 18 доларів. Проблема полягала в тому, що Джобс дуже переймався власною репутацією, особливо після статті в Fortune. Він не хотів приймати нового Гранту, якщо в той самий час рада не скасує його старих опціонів. Але такий поворот мав би несприятливі бухгалтерські наслідки, оскільки це фактично переоцінило би старі опціони - ціна старих акцій вигідно змінилася б. Потрібно було записати їх на рахунок поточних прибутків. Єдиний спосіб уникнути проблеми із «бухгалтерськими розбіжностями» полягав у тому, щоби скасувати його старі опціони, принаймні, через шість місяців по тому, як він отримає нові. На додачу до цього Джобс почав торгуватися з радою, наскільки швидко нові опціони будуть надані.

Аж у середині грудня 2001 року Джобс зрештою погодився взяти нові опціони і, набравшись терпіння, почекати шість місяців, щоби скасували його старі. Але до того часу ціна на акцію (з поправкою на спліт) зросла на З долари й склала приблизно 21 долар. Ціна «страйк» нових опціонів перейшла на інший рівень, і цінність кожного з них складала тепер менше З доларів. Тож юрисконсульт Apple Пенсі Гайнен переглянула нещодавні ціни на акції і допомогла вибрати дату в жовтні, коли ціна на акцію становила 18,3 долара. Вона також затвердила декілька протоколів, відповідно до яких рада начебто вирішила надати грант Стіву у той день. Підписання документу заднім числом могло вартувати Джобсові 20 мільйонів доларів.

І знову репутація Джобса постраждала, хоч він і не заробив ні копійки. Ціна на акції Apple продовжувала падати, і до березня 2003 року навіть нові опціони були настільки низькими, що Джобс виторгував за них усі прямий грант вартістю 75 мільйонів доларів у акціях

- у сумі це складало 8,3 мільйона за кожен рік, який він працював з того часу, як