Данило Туптало - Житія Святих - Травень, Данило Туптало

і стань перед рабою своєю в цю годину, й обіцянку свою виконай: введи мене у святу твою загороду і з благословенними твоїми вівцями вчини. Зарахуй мене до жінок, що угодили Тобі: Сари, Ревеки, Рахилі, Лії, Сусанни і Твоєї пренепорочної Матері, Пречистої завжди Діви Марії, також Марти і Марії, сестер Лазаревих, і Анни Пророчиці, яка на стрітення Твоє зі святим Симеоном Богоприємцем про Тебе свідчила, і Єлисавети, Матері Предтечі, і першомучениці Теклі. Впиши мене в їх число і дай мені, щоб я з ними спочила навіки. Коли так свята молилася, чути було голос зверху, що говорив: "Іди, донько, готовий тобі вінець і престол, і ангельські лики співи урочисті на твій вхід до неба починають". Такий голос свята почула, сповнилася радости невимовної, з веселістю схилила під меч голову свою і була страчена. З рани ж замість крови витекло молоко, що було знаменням чистоти її. А тіло її чесне, взявши, вірні поховали благоговійно, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа, одного в Тройці Бога, Йому ж і від нас нехай буде честь, і слава, і поклоніння нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святого священомученика Єлладія, єпископа на Сході, який від ідолопоклонників за Христа постраждав.

У той самий день пам'ять святого отця нашого Ігнатія, єпископа Ростовського

Цей преподобний Ігнатій народився від благочестивих батьків і вихований був у настановах і чеснотах багатьох. Побачивши суєту життя цього, відрікся світу і став монахом. І за превелику його чесноту поставили його спершу архимандритом, тоді єпископом града Ростова — і прийняв Церкву Божу, пас добре доручене йому стадо, пробувши ж у святительстві двадцять шість літ і добре Церкву Христову випасши. Переставився до Бога у рік (буття світу) шість тисяч сімсот дев'яносто шостий (воплочення ж Бога Слова у рік 1288-ий) місяця травня у 28-ий день, у п'ятницю після вечірньої. І зійшовся цілий град Ростов, і було незліченно люду, і вчинили плач невтішний, що покинув їх пастир і учитель, у бідах і в печалях помічник і визволитель, вдовицям і сиротам заступник, убогим і жебракам годувальник, єрейському і чернечому чинові наставник і учитель, князям і вельможам настановник. І взяли чесне тіло його, понесли в церкву, а що було людей багато, то не змогли занести всередину, поставили перед церквою, канон заупокійний співали. Прийшли ж у той час дві черниці благоговійні, одна на ім'я Теодосія, співмешканка Павла, протодиякона святитилевого. Вони з чоловіком своїм, відколи увійшли в законний шлюб, воліли дівственно і чисто в Бозі жити і ціле життя своє в молитвах і пості прожили, і всі свідчили про їхню чистоту. Коли ж блаженний Павло до Господа відійшов, Теодосія прийняла на себе чин чернечий. Почувши про переставлення святителя, прийшла до святих його мощів, а з нею і друга черниця, на ім'я Ксенія, і та богоугодна, життя добродійне мала. Ті обидві черниці й багато инших богоугодних, яким Бог відкрив, бачили чудо таке. Коли несли тіло святого до церкви, встав святитель Божий Ігнатій з несеного одра у своєму архиєрейському облаченні, і повітрям пішов, і став вгорі над церквою, і благословив людей і цілий град. Після цього зійшов на нижню комору при вівтарі, там і гріб тілу його чесному був приготований. Це ж відкрив Бог преподобним тим черницям й иншим достойним на прославлення угодника свого і на сповіщення святости його, що отримав від Господа милість і частки зі святими сподобився. У ту ж годину було і друге чудо таке: архимандрит Стефан мав на руці палець скорчений до долоні від народження. Коли ж торкнувся до чесного тіла святого, зразу скорчений його палець розпростерся і став як инші пальці. Тоді внесли святого в церкву. Зранку ж знову зібралися всі, відправивши звичну службу і спів надгробний. Коли поклали його в гріб і дали в руку згортки, в яких же написано було імена тих, яких він у житті цьому висвятив на пресвітерів і дияконів, він, наче живий, простягнув руку свою і згортки прийняв. І всі, що те чудо бачили, налякані та радісні були і славили Бога. Молитвами цього угодника Божого святителя Ігнатія нехай і ми сподобимося з ним бути учасниками вічних благ у Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж слава навіки. Амінь.

Місяця травня на 29-й день

Пам'ять святої мучениці Теодосії, діви Тирської

Про святу Теодосію Тирську Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, очевидний свідок, написав так: "Продовжилося до п'яти літ на нас від нечестивих ідолопоклонників гоніння. Місяця ксандика на другий день, який є у четвертий день нон квітневих, на саме Воскресення Господнього свято, у граді нашому [Кесарії Палестинській] дівчина вірна і чесна, родом з Тира, не більше вісімнадцяти літ, підійшла до ув'язнених за Христа, які сиділи в преторі й сміливо про Царство Боже говорили. їх же привітавши, просила, щоб згадали її перед Господом, коли, закінчивши свій страдницький подвиг, стануть перед Ним. Бачили ж воїни дівчину, яка до в'язнів Христових припадала. Схопили її, наче велике зло вчинила, і до ігемона Урвана на допит привели. Ігемон же, люті сильної і звірячої дикости сповнений, лютими муками замучив її, ребра і груди кігтями залізними обдер аж до костей. Ще вона дихала і світлим лицем терпіла — у безодні морській втопити звелів". Доти Євсезій, який очима на те дивився. У римському оповіданні додано, що цю святу мученицю Христову Теодосію після її потоплення в морі ангели з глибин живою вивели на сушу, і ходила, носячи руками своїми камінь, який прив'язаний був їй до шиї. її знову взяли і на суд привели. Віддав кат її на поїдання звірам — і не пошкодили вони її. Після того звелів потяти її мечем, і коли відтяли їй голову, видно було голубку, яка з уст її вилетіла, блищала понад золото і до неба сходила. Коли ж надійшла ніч, явилася свята мучениця батькам своїм посеред лику святих дів, одягнена в одяг, від снігу біліший. І казала: "Ось яка велика слава і благодать Христа мого, якої мене позбавити хотіли". Батьки ж, які бачили в ній бажання до мученицького подвигу, боронили їй того. Сховалася тому від них свята, пішла до в'язнів Христових, як уже сказано, і взято було її на муки, й увінчана була від Подвигоположника свого Христа Ісуса, Господа нашого.

У той самий день страждання дріугої святої преподобномучениці діви